Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Аввакума 2) | (Софонії 1) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

  • Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:
  • Молитва Авакума пророка. На жалобний тон.
  • Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.
  • О Господи! Почув я вість про тебе. О Господи! Злякавсь я твого діла. За наших часів оживи його, за наших часів дай його знати! У гніві згадай про милосердя!
  • Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.
  • Бог від Теману прибуває, Святий — від Паран-гори. Його велич небо окриває, і земля повна його слави.
  • Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.
  • Сяйво його, немов світло денне, з рук у нього блискає проміння; там — сховок його сили!
  • Перед ним ійшла зараза, поза ним — палючий вітер.
  • Перед ним іде зараза, а поза ним виходить трясця.
  • Ступив він — земля струсилась; глянув — і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні.
  • Встає він — і трясе землею; глядить він — і дрижать народи. Гори вічні розвалюються, і хиляться горби відвічні — його дороги споконвічні.
  • Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.
  • Я бачив, як кушанські шатра посумніли, намети Мідіян-краю затремтіли.
  • А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
  • Хіба на ріки, Господи, палає гнів твій? Хіба на ріки, на море — твоє обурення, що ти сідаєш на коней твоїх верхи, на твої переможні колісниці?
  • Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.
  • Ти добуваєш лук твій, ти насичуєш стрілами його тятиву. Ти розриваєш землю ручаями.
  • Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.
  • Гори, побачивши тебе, трясуться; навала вод проходить, безодня стогне вголос, здіймає руки свої вгору.
  • Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.
  • Сонце і місяць спинились у своїм житлі; при світлі стріл твоїх вони тікають, при сяйві блискавиці твого списа.
  • У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.
  • Ти в гніві по землі ступаєш, в обуренні народи топчеш.
  • Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.
  • Ти вирушив народ твій рятувати, помазаника твого спасати. Ти розбив дім нечестивця, ти оголив його підвалини до скелі.
  • Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.
  • Ти прошив списами голову його вояків, що кинулися бурею, щоб нас розігнати, щоб з радістю пожерти бідолаху в тайнім місці.
  • Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
  • Твоїми кіньми топчеш море, — шумовиння вод великих.
  • Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.
  • Почув я це, і затремтіло моє нутро; на вість про це уста в мене задрижали. Біль проймає мої кості, і ступні мої підо мною захитались. Я жду спокійно на день нещастя, щоб упало на народ, який на нас нападає.
  • Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, —
  • Та хоч би й не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й завів плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці, і не було в хлівах товару, —
  • То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
  • я все ж таки в Господі буду радіти, і веселитись у Бозі, моїм Спасителі.
  • Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.
  • Господь — мій Владика, він моя сила. Він робить мої ноги, немов у сарни, і на верховини він виведе мене. Провідникові хору. На струнних приладах.

  • ← (Аввакума 2) | (Софонії 1) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025