Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йорданї проти Єрихону, кажучи:
Господь звернувся до Мойсея на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона, промовляючи:
Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслїдньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам.
Накажи ізраїльським синам, хай дадуть левітам зі спадщини їхньої власності міста для проживання, і прилеглі околиці міст, що довкола них, вони також дадуть левітам.
І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх.
Міста будуть їм для проживання, а відділена земля буде їм, їхній худобі та всім їхнім чотириногим.
А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всї сторони.
Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі, — на дві тисячі ліктів довкола.
І відміряєте за містом на схід сонця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід сонця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по серединї. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх.
Тож відміряєш ззовні міста сторону, що до сходу, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півдня, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до моря, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півночі, — дві тисячі ліктів. А місто для вас буде посередині цього, — і прилеглі території міста.
А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втїкати туди, коли хто заподїяв яке убійство;
З міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, щоб утікали туди вбивці, а крім них, — ще сорок два міста.
А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усїх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісїм міст з пасовисками їх.
Усіх міст, які дасте левітам, буде сорок вісім — їх і їхніх прилеглих околиць.
Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого поколїння багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколїннє по тому, яке наслїддє його, давати ме міста свої Левітам.
Щодо міст, які передасте з володіння ізраїльських синів, то від численних виділите більше, а від нечисленних — менше, — кожний, у залежності від свого спадку, який отримав, передасть міста левітам.
Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм:
Скажи ізраїльським синам і звели їм: Ви переходите через Йордан у Ханаанську землю.
Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втїчи туди убийцеві, що ненароком убив людину.
Ви відділите самі собі міста: міста-сховища будуть у вас, щоб утікали туди вбивці, — ті, хто вбив душу не навмисно.
І будуть у вас міста сї прибіжещем від местника, щоб не погиб убийця перше, нїм стане на суд перед громадою.
І будуть вам ці міста за сховища від кровних месників; і не помре той, хто вбив, перш ніж стане на суд перед громадою.
Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних.
І міста, котрі дасте, — це шість міст, які будуть для вас сховищами.
Три міста будуть по сїм боцї Йорданї, і три міста в Канаан землї; міста охоронні будуть вони.
Три міста дасте по інший бік Йордану і три міста дасте в Ханаанській землі.
Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втїкти туди кожному, хто ненароком забив людину.
Вони будуть сховищами для ізраїльських синів, для приходьків і тих, які живуть між вами; ці міста будуть сховищами, щоб утекти туди кожному, хто вбив душу ненавмисне.
Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.
Але той, хто вб’є його залізним знаряддям, і він загине, то це — убивство; убивця неодмінно має померти [1]!
Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
Якщо ж ударить його каменем з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; убивця неодмінно має померти [2]!
Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
Якщо ж ударить його дерев’яним знаряддям з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; вбивця неодмінно має померти [3]!
Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.
Кровний месник, — він уб’є вбивцю; коли він його зустріне, — він його вб’є.
І коли з ненависті штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре,
Якщо ж штовхне його з ворожості або кине на нього будь-яку річ із засідки і той помре,
Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.
або в гніві вдарить його рукою і той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти [4]; він — убивця. Убивця неодмінно має померти [5]. Кровний месник хай уб’є вбивцю, коли його зустріне.
А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,
Коли ж штовхне його випадково, не через ворожнечу, чи кине на нього будь-яку річ не з ненависті,
Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,
якимось каменем, від якого він помре, не знаючи, що він упаде на нього і вб’є, а він не був його ворогом і не шукав йому зла,
Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;
то хай розсудить громада між тим, хто вдарив, і між кровним месником.
І вирятує громада виновника убійства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою.
І громада визволить убивцю від кровного месника, і громада поверне його до його міста-сховища, куди утік; і житиме там до смерті великого священика, якого помазали святою олією.
Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста,
Якщо ж убивця часом вийшов би [6] поза межі міста, до якого він утік,
І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров.
і знайде його кровний месник поза межами міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то не буде він винний;
Бо в охоронному містї свому він мусїв пробувати до смерті великого сьвященника; а по смерті великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї.
тож нехай живе в місті-сховищі, доки не помре великий священик. А після смерті великого священика нехай повернеться вбивця в землю свого володіння.
І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всїх оселях ваших.
І це буде вам за правило суду у ваші роди, у всіх ваших поселеннях.
Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його.
Кожен, хто вб’є душу, — при свідках буде покараний як убивця, але не один свідок свідчитиме на душу, щоб їй заподіяти смерть.
І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти.
І не візьмете викупу за душу від убивці, на якому вина і який повинен бути вбитим; він неодмінно має померти [7].
І не приймете викупу за такого, що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землї перед смертю сьвященника.
Не візьмете викупу, щоб утік до міста-сховища і далі жив на землі, доки не помре великий священик.
І не опоганюйте землї, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нїчим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її.
І не оскверните вбивством землю, на якій ви живете. Бо та кров — вона оскверняє вбивством землю. Земля не буде очищена через пролиту на ній кров, хіба кров’ю того, хто пролив.