Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
Выйдя же в день тот из дома, Иисус сел у моря.
І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
И собралось к Нему множество народа, так что Он вошёл в лодку и сел; а весь народ стоял на берегу.
І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
И поучал их много притчами, говоря: вот, вышел сеятель сеять;
і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
и когда он сеял, иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то;
Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
иное упало на места каменистые, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока.
як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
Когда же взошло солнце, увяло, и, как не имело корня, засохло;
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
иное упало в терние, и выросло терние и заглушило его;
Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать.
І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
И, приступив, ученики сказали Ему: для чего притчами говоришь им?
Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
Он сказал им в ответ: для того, что вам дано знать тайны Царствия Небесного, а им не дано,
Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
ибо кто имеет, тому дано будет и приумножится, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет;
Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют;
І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: «слухом услышите — и не уразумеете, и глазами смотреть будете — и не увидите,
Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
ибо огрубело сердце людей сих, и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами, и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их».
Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат,
Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
ибо истинно говорю вам, что многие пророки и праведники желали видеть, что вы видите, и не видели, и слышать, что вы слышите, и не слышали.
Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его — вот кого означает посеянное при дороге.
А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
А посеянное на каменистых местах означает того, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его;
тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
но не имеет в себе корня и непостоянен: когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняется.
А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.
А посеянное в тернии означает того, кто слышит слово, но забота века сего и обольщение богатства заглушает слово, и оно бывает бесплодно.
Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Посеянное же на доброй земле означает слышащего слово и разумеющего, который и бывает плодоносен, так что иной приносит плод во сто крат, иной в шестьдесят, а иной в тридцать.
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своём;
як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
когда же люди спали, пришёл враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушёл;
Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы.
І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
Придя же, рабы домовладыки сказали ему: «господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоём? откуда же на нём плевелы»?
Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
Он же сказал им: «враг человек сделал это». А рабы сказали ему: «хочешь ли, мы пойдём, выберем их»?
Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
Но он сказал: «нет, — чтобы, выбирая плевелы, вы не выдергали вместе с ними пшеницы,
Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
оставьте расти вместе то и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в связки, чтобы сжечь их, а пшеницу уберите в житницу мою».
Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своём,
Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его.
Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.
Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
Всё сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им,
щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
да сбудется реченное через пророка, который говорит: «отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира».
Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
Тогда Иисус, отпустив народ, вошёл в дом. И, приступив к Нему, ученики Его сказали: изъясни нам притчу о плевелах на поле.
Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий;
а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
поле есть мир; доброе семя — это сыны Царствия, а плевелы — сыны лукавого;
ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы.
Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
Посему как собирают плевелы и огнём сжигают, так будет при кончине века сего:
Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
пошлёт Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие,
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов;
Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит!
Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
Ещё: подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нём идёт и продаёт всё, что имеет, и покупает поле то.
Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
Ещё: подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин,
і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошёл и продал всё, что имел, и купил её.
Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
Ещё: подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода,
як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон.
Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных,
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов.
І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
И спросил их Иисус: поняли ли вы всё это? Они говорят Ему: так, Господи!
Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое.
І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
И, когда окончил Иисус притчи сии, пошёл оттуда.
І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
И, придя в отечество Своё, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?
Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называется Мария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда?
хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
и сёстры Его не все ли между нами? откуда же у Него всё это?
І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
И соблазнялись о Нём. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и в доме своём.