Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.
І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.
і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.
Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного.
І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»
Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм — не дано.
Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.
І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
В цих людях справджується пророцтво Ісаї:
„Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.
„Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.
Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
Бо серце людей цих зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, і повернутися до Мене, тоді б Я їх зцілив”.
Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують.
Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці.
А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.
Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів.[39]
Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі.
як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі.
Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс.
І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?”
Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?”
Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
„Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю.
Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».
Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі.
Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».
щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський.
а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.
ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.
Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.
Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
«Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.
і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.
як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.
Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».
Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».
І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його?
І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів — Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?
хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?»
І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі».