Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”
Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.
Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”
Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.