Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
І винуватили Його архиєреї багато.
А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.
І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.
І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]
І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.
Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».
Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.