Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.
І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш!
Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат.
На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили.
Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.
І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.
Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.
Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.
Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв?
Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його!
Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ.
І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка
та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
і почали вітати Його: Радій [1] , Царю юдейський!
І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.
І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.
І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста.
І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище.
І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
Давали Йому [пити] вино зі смирною [2] , але Він не взяв.
І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
І написали Його провину так: Цар юдейський.
І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
[Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].
І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш!
Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!
Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього.
Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
Коли настала шоста година [4] , темрява оповила всю землю — до дев’ятої години [5].
А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?
І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю [6]!
Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.
Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!
Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія.
що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
Коли звечоріло, а була п’ятниця [7] , яка є перед суботою, —
прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса.
Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?
І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.