Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!