Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.