Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
Зібралися до Нього фарисеї та дехто з книжників, які прийшли з Єрусалима.
І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
І помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками.
(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
Адже фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, дотримуючись передань старших.
і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
І, повернувшись з торгу, поки не помиються, не їдять. Є і багато чого іншого, що вони прийняли, щоби дотримуватися: миття чашок, глечиків, мідного посуду, лежаків.
Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
І запитують Його фарисеї та книжники: Чому Твої учні не дотримуються передань старших і немитими руками їдять хліб?
Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
А Він відповів їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей народ устами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
Та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтеся людських передань: [миєте глечики, чашки й робите багато чого іншого, подібного до цього].
І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
І Він говорив їм: Ви вміло відкидаєте Божу заповідь, аби лише зберегти передання ваші.
Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
Адже Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; і ще: Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре.
Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: корван, тобто дар Богові є те, що ви мали б одержати від мене,
і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
то після цього вже дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, —
обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
усуваєте Боже Слово оцим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей!
І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
І, покликавши знову людей, казав їм: Послухайте Мене всі та зрозумійте.
Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою, але те, що виходить із неї, — те людину опоганює.
І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
І коли від людей Він увійшов до оселі, то учні запитали Його про притчу.
І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
А Він сказав їм: Невже й ви такі нездогадливі? Хіба не розумієте, що все, що ззовні, входить у людину, не може зробити її нечистою,
бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
бо воно не йде до серця, а в шлунок, і потім виходить — так очищується всяка їжа?
Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
Він продовжував: Що виходить з людини, те її робить нечистою.
З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
Адже зсередини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,
злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство.
все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
Усе це зло зсередини виходить і людину опоганює!
І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
Вирушивши звідти, Він попрямував у землі Тирські [і Сидонські]. І, ввійшовши в дім, Він хотів, щоб ніхто не довідався про Нього, але Він не зміг утаїтися.
Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
Як тільки почула про Нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, вона прийшла й припала до Його ніг;
Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
жінка була грекиня, родом із Сирофінікії; вона благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.
Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам.
Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
А вона у відповідь каже Йому: Так, Господи, але ж і щенята під столом їдять крихти після дітей!
І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
І Він сказав їй: За ці слова — іди; біс уже вийшов з твоєї дочки.
І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
Коли вона повернулася додому, то побачила, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов з неї.
І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
Залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галилейського моря, на територію Десятимістя.
І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
І привели до Нього глухонімого, і просили Його, щоби поклав на нього руку.
І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив Свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика,
І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
та, звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: Еффата [1]! тобто: Відкрийся!
І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.
І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.