Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“