Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,