Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

1

Jesus’ Authority Questioned

Now it happened on one of those days, as He taught the people in the temple and preached the gospel, that the chief priests and the scribes, together with the elders, confronted Him

2

і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

2

and spoke to Him, saying, “Tell us, by what authority are You doing these things? Or who is he who gave You this authority?”

3

Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:

3

But He answered and said to them, “I also will ask you one thing, and answer Me:

4

Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?

4

The baptism of John — was it from heaven or from men?”

5

Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

5

And they reasoned among themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ He will say, ‘Why [a]then did you not believe him?’

6

Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

6

But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”

7

І відказали, що не знають, звідкіля.

7

So they answered that they did not know where it was from.

8

А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

8

And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”

9

Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.

9

The Parable of the Wicked Vinedressers

Then He began to tell the people this parable: “A certain man planted a vineyard, leased it to [b]vinedressers, and went into a far country for a long time.

10

І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.

10

Now at [c]vintage-time he sent a servant to the vinedressers, that they might give him some of the fruit of the vineyard. But the vinedressers beat him and sent him away empty-handed.

11

І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.

11

Again he sent another servant; and they beat him also, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.

12

І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

12

And again he sent a third; and they wounded him also and cast him out.

13

Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

13

“Then the owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. Probably they will respect him when they see him.’

14

Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

14

But when the vinedressers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let us kill him, that the inheritance may be ours.’

15

І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

15

So they cast him out of the vineyard and killed him. Therefore what will the owner of the vineyard do to them?

16

Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

16

He will come and destroy those vinedressers and give the vineyard to others.”
And when they heard it they said, “Certainly not!”

17

Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

17

Then He looked at them and said, “What then is this that is written:
‘The stone which the builders rejected
Has become the chief cornerstone’?

18

Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

18

Whoever falls on that stone will be broken; but on whomever it falls, it will grind him to powder.”

19

І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.

19

And the chief priests and the scribes that very hour sought to lay hands on Him, but they [d]feared the people — for they knew He had spoken this parable against them.

20

І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.

20

The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

So they watched Him, and sent spies who pretended to be righteous, that they might seize on His words, in order to deliver Him to the power and the authority of the governor.

21

І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.

21

Then they asked Him, saying, “Teacher, we know that You say and teach rightly, and You do not show personal favoritism, but teach the way of God in truth:

22

Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

22

Is it lawful for us to pay taxes to Caesar or not?”

23

Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?

23

But He perceived their craftiness, and said to them, [e]“Why do you test Me?

24

Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.

24

Show Me a denarius. Whose image and inscription does it have?”
They answered and said, “Caesar’s.”

25

Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.

25

And He said to them, “Render[f] therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”

26

І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

26

But they could not catch Him in His words in the presence of the people. And they marveled at His answer and kept silent.

27

Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,

27

The Sadducees: What About the Resurrection?

Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, came to Him and asked Him,

28

говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

28

saying: “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies, having a wife, and he dies without children, his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.

29

Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.

29

Now there were seven brothers. And the first took a wife, and died without children.

30

І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.

30

And the second [g]took her as wife, and he died childless.

31

І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.

31

Then the third took her, and in like manner the seven [h]also; and they left no children, and died.

32

Опісля ж усїх умерла й жінка.

32

Last of all the woman died also.

33

Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.

33

Therefore, in the resurrection, whose wife does she become? For all seven had her as wife.”

34

І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

34

Jesus answered and said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage.

35

которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

35

But those who are counted worthy to attain that age, and the resurrection from the dead, neither marry nor are given in marriage;

36

бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

36

nor can they die anymore, for they are equal to the angels and are sons of God, being sons of the resurrection.

37

А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

37

But even Moses showed in the burning bush passage that the dead are raised, when he called the Lord ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’

38

Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.

38

For He is not the God of the dead but of the living, for all live to Him.”

39

Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

39

Then some of the scribes answered and said, “Teacher, You have spoken well.”

40

І більш не сьміли питати Його нї про що.

40

But after that they dared not question Him anymore.

41

Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

41

Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

And He said to them, “How can they say that the Christ is the Son of David?

42

А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

42

Now David himself said in the Book of Psalms:
‘The Lord said to my Lord,
“Sit at My right hand,

43

доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

43

Till I make Your enemies Your footstool.” ’

44

Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

44

Therefore David calls Him ‘Lord’; how is He then his Son?”

45

Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

45

Beware of the Scribes

Then, in the hearing of all the people, He said to His disciples,

46

Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

46

“Beware of the scribes, who desire to go around in long robes, love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts,

47

що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

47

who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Луки 20

Luke 20