Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,