Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, — сказав, — “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
“Господи”, — сказав Петро до нього, — “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
“Нічого”, — відповіли. Він же до них промовив: “А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, — каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
і казали: “Коли ти — Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”