Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Була й суперечка між ними, хто з них більший.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.