Переклад Куліша та Пулюя

New Living Translation

Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

1

The Resurrection

But very early on Sunday morninga the women went to the tomb, taking the spices they had prepared.

2

Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

2

They found that the stone had been rolled away from the entrance.

3

І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

3

So they went in, but they didn’t find the body of the Lord Jesus.

4

І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

4

As they stood there puzzled, two men suddenly appeared to them, clothed in dazzling robes.

5

Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

5

The women were terrified and bowed with their faces to the ground. Then the men asked, “Why are you looking among the dead for someone who is alive?

6

Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

6

He isn’t here! He is risen from the dead! Remember what he told you back in Galilee,

7

глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.

7

that the Son of Manb must be betrayed into the hands of sinful men and be crucified, and that he would rise again on the third day.”

8

І згадали слова Його,

8

Then they remembered that he had said this.

9

і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

9

So they rushed back from the tomb to tell his eleven disciples — and everyone else — what had happened.

10

Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and several other women who told the apostles what had happened.

11

І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

11

But the story sounded like nonsense to the men, so they didn’t believe it.

12

Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

12

However, Peter jumped up and ran to the tomb to look. Stooping, he peered in and saw the empty linen wrappings; then he went home again, wondering what had happened.

13

І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

13

The Walk to Emmaus

That same day two of Jesus’ followers were walking to the village of Emmaus, seven milesc from Jerusalem.

14

І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

14

As they walked along they were talking about everything that had happened.

15

І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

15

As they talked and discussed these things, Jesus himself suddenly came and began walking with them.

16

Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

16

But God kept them from recognizing him.

17

Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

17

He asked them, “What are you discussing so intently as you walk along?”
They stopped short, sadness written across their faces.

18

Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

18

Then one of them, Cleopas, replied, “You must be the only person in Jerusalem who hasn’t heard about all the things that have happened there the last few days.”

19

І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,

19

“What things?” Jesus asked.
“The things that happened to Jesus, the man from Nazareth,” they said. “He was a prophet who did powerful miracles, and he was a mighty teacher in the eyes of God and all the people.

20

як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.

20

But our leading priests and other religious leaders handed him over to be condemned to death, and they crucified him.

21

Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;

21

We had hoped he was the Messiah who had come to rescue Israel. This all happened three days ago.

22

тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,

22

“Then some women from our group of his followers were at his tomb early this morning, and they came back with an amazing report.

23

і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

23

They said his body was missing, and they had seen angels who told them Jesus is alive!

24

І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.

24

Some of our men ran out to see, and sure enough, his body was gone, just as the women had said.”

25

І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

25

Then Jesus said to them, “You foolish people! You find it so hard to believe all that the prophets wrote in the Scriptures.

26

Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

26

Wasn’t it clearly predicted that the Messiah would have to suffer all these things before entering his glory?”

27

І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

27

Then Jesus took them through the writings of Moses and all the prophets, explaining from all the Scriptures the things concerning himself.

28

І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.

28

By this time they were nearing Emmaus and the end of their journey. Jesus acted as if he were going on,

29

Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

29

but they begged him, “Stay the night with us, since it is getting late.” So he went home with them.

30

І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.

30

As they sat down to eat,d he took the bread and blessed it. Then he broke it and gave it to them.

31

Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

31

Suddenly, their eyes were opened, and they recognized him. And at that moment he disappeared!

32

І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

32

They said to each other, “Didn’t our hearts burn within us as he talked with us on the road and explained the Scriptures to us?”

33

І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,

33

And within the hour they were on their way back to Jerusalem. There they found the eleven disciples and the others who had gathered with them,

34

як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.

34

who said, “The Lord has really risen! He appeared to Peter.e”

35

І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

35

Jesus Appears to the Disciples

Then the two from Emmaus told their story of how Jesus had appeared to them as they were walking along the road, and how they had recognized him as he was breaking the bread.

36

Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

36

And just as they were telling about it, Jesus himself was suddenly standing there among them. “Peace be with you,” he said.

37

Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

37

But the whole group was startled and frightened, thinking they were seeing a ghost!

38

І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

38

“Why are you frightened?” he asked. “Why are your hearts filled with doubt?

39

Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

39

Look at my hands. Look at my feet. You can see that it’s really me. Touch me and make sure that I am not a ghost, because ghosts don’t have bodies, as you see that I do.”

40

І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

40

As he spoke, he showed them his hands and his feet.

41

Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

41

Still they stood there in disbelief, filled with joy and wonder. Then he asked them, “Do you have anything here to eat?”

42

Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

42

They gave him a piece of broiled fish,

43

І взявши, їв перед ними.

43

and he ate it as they watched.

44

Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

44

Then he said, “When I was with you before, I told you that everything written about me in the law of Moses and the prophets and in the Psalms must be fulfilled.”

45

Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

45

Then he opened their minds to understand the Scriptures.

46

і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

46

And he said, “Yes, it was written long ago that the Messiah would suffer and die and rise from the dead on the third day.

47

і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

47

It was also written that this message would be proclaimed in the authority of his name to all the nations,f beginning in Jerusalem: ‘There is forgiveness of sins for all who repent.’

48

Ви ж сьвідки сього.

48

You are witnesses of all these things.

49

І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

49

“And now I will send the Holy Spirit, just as my Father promised. But stay here in the city until the Holy Spirit comes and fills you with power from heaven.”

50

І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

50

The Ascension

Then Jesus led them to Bethany, and lifting his hands to heaven, he blessed them.

51

І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

51

While he was blessing them, he left them and was taken up to heaven.

52

Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

52

So they worshiped him and then returned to Jerusalem filled with great joy.