Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
вони говорили між собою про все, що відбулося.
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,
Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;
як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!
І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?
І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.
І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;
Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;
як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима