Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять
і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.
Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу:
Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його.
А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.
Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його.
А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!
Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?
Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча?
Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли.
Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.
Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже.
Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
А що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
А що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають.
Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
А що в терня впало, — це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають.
Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.
Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.
Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться.
Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.
Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього!
Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп.
І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе.
Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.
А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують.
Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.
Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.
Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.
Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша.
Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?
Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?
І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї.
Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях.
Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене!
Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.
Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях.
Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.
І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.
І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні.
Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм.
Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося.
Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах.
Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса — і налякалися,
Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся.
Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи:
Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус.
Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.
Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього.
І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його.
і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати,
і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча.
І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?]
Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.
А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою.
Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!
Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя!
Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова!
Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.
Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини.
Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить!
І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла.
Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань!
І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти.