Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,
І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
«Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
«Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
«Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
«А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»