Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
Марія взяла глечик, де було з півлітра [42] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
«Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет [43] і не роздати гроші бідним?»
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
«Залиш її! — сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
Бідні завжди будуть з вами, [44] а Я — ні».
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
«Не бійся, місто Сіонське [46]! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до Слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
Серед тих, xто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.
Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
«Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі Славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.[47]
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
І коли Я вознесуся [48] над землею, то приверну всіх людей до Себе».
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
І мовив Ісус: «Світло [49] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
«Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
Ісая сказав так, бо бачив Його Славу і говорив про Нього.
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.
І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.