Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?»
Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.»
Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
«Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.»
Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному.
Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
Ось нині говорю вам, перед тим як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий.
Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.»
Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
«Той, — відповів Ісус, — кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус.
Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним.
Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром.
Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині.
Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»