Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Івана 19) | (Івана 21) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

  • Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
  • Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці.
  • Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
  • Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»
  • Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
  • Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.
  • Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
  • Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;
  • І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
  • нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов.
  • Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
  • Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,
  • а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
  • а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.
  • Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
  • Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував.
  • Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
  • Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.
  • Пійшли ж тодї ученики знов до себе.
  • Тож повернулись учні знов до себе.
  • Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
  • Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,
  • і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
  • і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.
  • І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
  • І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його.»
  • І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
  • Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.
  • Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму.
  • І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його.»
  • Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
  • Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!»
  • Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
  • А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»
  • Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
  • І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що він це їй повідав.
  • Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
  • А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»
  • І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тодї ученики, побачивши Господа.
  • Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.
  • Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
  • І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»
  • І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
  • Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!
  • Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержять ся.
  • Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»
  • Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
  • Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.
  • Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
  • Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»
  • А по восьми днях знов були в серединї ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
  • По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, — а двері були замкнені! — стає посередині та й каже: «Мир вам!»
  • Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, і вложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
  • А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!»
  • І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
  • І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»
  • Рече йому Ісус: Що видїв єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не видїли, та й вірували.
  • І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
  • Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
  • Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.
  • Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.
  • А ції — списано, щоб увірували ви, що Ісус — Христос, Син Божий, а вірувавши, — щоб мали життя в його ім'я.

  • ← (Івана 19) | (Івана 21) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025