Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан.
(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
(Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні).
то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї.
Треба ж було Йому проходити через Самарию.
По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.
Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу.
Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці.
Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися».
Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами [20]).
Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».
Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
«Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?»
Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує.
хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя».
Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».
Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди».
Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
«У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка.
пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».
Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк [21]!
Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
Наші батьки йшли на цю гору [22] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».
Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі.
Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв.
Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі.
Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все».
Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
Жінка залишила свій глечик й, повернувшисть до міста, сказала людям:
Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
«Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».
Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!»
Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо».
Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, розплющіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив.
І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі.
Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”.
Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».
З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті».
Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні.
І багато більше увірувало за слово Його.
І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав.
А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї,
Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні.
Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.
Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син.
Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.
Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене».
Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
Чиновник змолився: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»
Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому.
Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав.
Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні».
Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина.