Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.
Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
«Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.
Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!