Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.