Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
«Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п'ять.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я — в ньому.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
Ісус же, знавши в собі що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?
Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»