Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями.
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?»
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.
Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку».
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже:
Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
«Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив — кожному, хто скільки хотів.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало».
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк,[26] Який мав прийти у світ!»
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума.
А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість,[27] то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.
Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
Наступного дня люди, які залишалися на протилежному березі озера, побачили, що там знаходився лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями, і що ті попливли самі.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
Знайшовши Ісуса на іншому березі озера, учні запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?»
Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.
Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?»
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”».
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш?
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з Небес, щоб вони їли”».
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з Небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з Небес.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
Адже хліб Божий — це Той, Хто сходить з Небес і дарує життя світові».
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
«Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі», — сказали вони.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене,[28] але й досі не вірите.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
Бо Я зійшов з Небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Господа, Який послав Мене.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день.
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день».
Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
Тоді юдеї почали висловлювати своє невдоволення Ним, бо Він сказав: «Я — хліб, що зійшов з Небес».
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
Вони казали: «Хіба Він не Ісус, Йосипів Син? Чи не знаємо Його батька й матір? Як же Він може казати тепер, що зійшов з Неба?»
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
У відповідь Ісус мовив до них: «Облиште ремствувати поміж собою.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
Ніхто не може прийти до Мене, доки Отець, Який послав Мене, не приведе його. А Я поверну його до життя в останній день.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”. Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
Я ж — той хліб, що йде з Небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи.
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
Я — хліб живий, що зійшов з Небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую, — тіло Моє, що віддаю за життя світу».
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?»
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі.
Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день.
Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
Тіло Моє — то істинна їжа, а кров Моя — істинний напій.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я — в ньому.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною.
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно».
Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов?
Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам, — від Духа, і вони дають життя.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав:
І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
«Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому».
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?»
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя.
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти — Божий Святий».
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас — диявол!»