Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

1

Timothy Joins Paul and Silas

Then he came to Derbe and Lystra. And behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a certain Jewish woman who believed, but his father was Greek.

2

що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

2

He was well spoken of by the brethren who were at Lystra and Iconium.

3

Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.

3

Paul wanted to have him go on with him. And he took him and circumcised him because of the Jews who were in that region, for they all knew that his father was Greek.

4

Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.

4

And as they went through the cities, they delivered to them the decrees to keep, which were determined by the apostles and elders at Jerusalem.

5

Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом щодня.

5

So the churches were strengthened in the faith, and increased in number daily.

6

Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

6

The Macedonian Call

Now when they had gone through Phrygia and the region of Galatia, they were forbidden by the Holy Spirit to preach the word in [a]Asia.

7

Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

7

After they had come to Mysia, they tried to go into Bithynia, but the [b]Spirit did not permit them.

8

Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

8

So passing by Mysia, they came down to Troas.

9

І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.

9

And a vision appeared to Paul in the night. A man of Macedonia stood and pleaded with him, saying, “Come over to Macedonia and help us.”

10

Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

10

Now after he had seen the vision, immediately we sought to go to Macedonia, concluding that the Lord had called us to preach the gospel to them.

11

Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,

11

Lydia Baptized at Philippi

Therefore, sailing from Troas, we ran a straight course to Samothrace, and the next day came to Neapolis,

12

а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.

12

and from there to Philippi, which is the [c]foremost city of that part of Macedonia, a colony. And we were staying in that city for some days.

13

А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.

13

And on the Sabbath day we went out of the city to the riverside, where prayer was customarily made; and we sat down and spoke to the women who met there.

14

І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.

14

Now a certain woman named Lydia heard us. She was a seller of purple from the city of Thyatira, who worshiped God. The Lord opened her heart to heed the things spoken by Paul.

15

Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

15

And when she and her household were baptized, she begged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come to my house and stay.” So she persuaded us.

16

Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

16

Paul and Silas Imprisoned

Now it happened, as we went to prayer, that a certain slave girl possessed with a spirit of divination met us, who brought her masters much profit by fortune-telling.

17

Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

17

This girl followed Paul and us, and cried out, saying, “These men are the servants of the Most High God, who proclaim to us the way of salvation.”

18

Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

18

And this she did for many days.
But Paul, greatly [d]annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And he came out that very hour.

19

Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

19

But when her masters saw that their hope of profit was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace to the authorities.

20

І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

20

And they brought them to the magistrates, and said, “These men, being Jews, exceedingly trouble our city;

21

і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

21

and they teach customs which are not lawful for us, being Romans, to receive or observe.”

22

І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.

22

Then the multitude rose up together against them; and the magistrates tore off their clothes and commanded them to be beaten with rods.

23

І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

23

And when they had laid many stripes on them, they threw them into prison, commanding the jailer to keep them securely.

24

Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

24

Having received such a charge, he put them into the inner prison and fastened their feet in the stocks.

25

О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

25

The Philippian Jailer Saved

But at midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them.

26

Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

26

Suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened and everyone’s chains were loosed.

27

Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.

27

And the keeper of the prison, awaking from sleep and seeing the prison doors open, supposing the prisoners had fled, drew his sword and was about to kill himself.

28

Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.

28

But Paul called with a loud voice, saying, “Do yourself no harm, for we are all here.”

29

Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,

29

Then he called for a light, ran in, and fell down trembling before Paul and Silas.

30

а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?

30

And he brought them out and said, “Sirs, what must I do to be saved?”

31

Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

31

So they said, “Believe on the Lord Jesus Christ, and you will be saved, you and your household.”

32

І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.

32

Then they spoke the word of the Lord to him and to all who were in his house.

33

І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

33

And he took them the same hour of the night and washed their stripes. And immediately he and all his family were baptized.

34

І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

34

Now when he had brought them into his house, he set food before them; and he rejoiced, having believed in God with all his household.

35

Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.

35

Paul Refuses to Depart Secretly

And when it was day, the magistrates sent the [e]officers, saying, “Let those men go.”

36

Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;

36

So the keeper of the prison reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go. Now therefore depart, and go in peace.”

37

Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

37

But Paul said to them, “They have beaten us openly, uncondemned Romans, and have thrown us into prison. And now do they put us out secretly? No indeed! Let them come themselves and get us out.”

38

Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.

38

And the officers told these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Romans.

39

І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

39

Then they came and pleaded with them and brought them out, and asked them to depart from the city.

40

І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.

40

So they went out of the prison and entered the house of Lydia; and when they had seen the brethren, they encouraged them and departed.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Дії 16

Acts 16