Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
            По прекращении мятежа Павел, призвав учеников и дав им наставления и простившись с ними, вышел и пошёл в Македонию.
            Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
            Пройдя же те места и преподав верующим обильные наставления, пришёл в Елладу.
            Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
            Там пробыл он три месяца. Когда же, по случаю возмущения, сделанного против него Иудеями, он хотел отправиться в Сирию, то пришло ему на мысль возвратиться через Македонию.
            Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
            Его сопровождали до Асии Сосипатр Пирров, Вериянин, и из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянин и Тимофей, и Асийцы Тихик и Трофим.
            Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
            А мы, после дней опресночных, отплыли из Филипп и дней в пять прибыли к ним в Троаду, где пробыли семь дней.
            Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
            В первый же день недели, когда ученики собрались для преломления хлеба, Павел, намереваясь отправиться в следующий день, беседовал с ними и продолжил слово до полуночи.
            Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
            В горнице, где мы собрались, было довольно светильников.
            Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
            Во время продолжительной беседы Павловой один юноша, именем Евтих, сидевший на окне, погрузился в глубокий сон и, пошатнувшись, сонный, упал вниз с третьего жилья, и поднят мёртвым.
            Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
            Павел, сойдя, пал на него и, обняв его, сказал: не тревожьтесь, ибо душа его в нём.
            Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
            Взойдя же и преломив хлеб и вкусив, беседовал довольно, даже до рассвета, и потом вышел.
            Привели ж хлопця живого і втішились немало.
            Между тем отрока привели живого, и немало утешились.
            Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
            Мы пошли вперёд на корабль и поплыли в Асс, чтобы взять оттуда Павла; ибо он так приказал нам, намереваясь сам идти пешком.
            Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
            Когда же он сошёлся с нами в Ассе, то, взяв его, мы прибыли в Митилину.
            А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
            И, отплыв оттуда, в следующий день мы остановились против Хиоса, а на другой пристали к Самосу и, побывав в Трогиллии, в следующий день прибыли в Милит,
            Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
            ибо Павлу рассудилось миновать Ефес, чтобы не замедлить ему в Асии; потому что он поспешал, если можно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.
            З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
            Из Милита же послав в Ефес, он призвал пресвитеров церкви,
            Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
            и, когда они пришли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, в который пришёл в Асию, всё время был с вами,
            служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
            работая Господу со всяким смиренномудрием и многими слезами, среди искушений, приключавшихся мне по злоумышлениям Иудеев;
            і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
            как я не пропустил ничего полезного, о чём вам не проповедовал бы и чему не учил бы вас всенародно и по домам,
            сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
            возвещая Иудеям и Еллинам покаяние пред Богом и веру в Господа нашего Иисуса Христа.
            І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
            И вот, ныне я, по влечению Духа, иду в Иерусалим, не зная, что там встретится со мною;
            Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
            только Дух Святой по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня.
            Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
            Но я ни на что не взираю и не дорожу своею жизнью, только бы с радостью совершить поприще моё и служение, которое я принял от Господа Иисуса, проповедать Евангелие благодати Божией.
            І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
            И ныне, вот, я знаю, что уже не увидите лица моего все вы, между которыми ходил я, проповедуя Царствие Божие.
            Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
            Посему свидетельствую вам в нынешний день, что чист я от крови всех,
            Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
            Итак, внимайте себе и всему стаду, в котором Дух Святой поставил вас блюстителями, пасти Церковь Господа и Бога, которую Он приобрел Себе Кровию Своею.
            Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
            Ибо я знаю, что, по отшествии моём, войдут к вам лютые волки, не щадящие стада;
            І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
            и из вас самих восстанут люди, которые будут говорить превратно, дабы увлечь учеников за собою.
            Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
            Посему бодрствуйте, памятуя, что я три года день и ночь непрестанно со слезами учил каждого из вас.
            А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
            И ныне предаю вас, братия, Богу и слову благодати Его, могущему назидать вас более и дать вам наследие со всеми освящёнными.
            Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
            Ни серебра, ни золота, ни одежды я ни от кого не пожелал:
            Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
            сами знаете, что нуждам моим и нуждам бывших при мне послужили руки мои сии.
            У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
            Во всём показал я вам, что, так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: «блаженнее давать, нежели принимать».
            І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
            Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.
            Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
            Тогда немалый плач был у всех, и, падая на выю Павла, целовали его,