Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
            Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії.
            Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
            Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції
            Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
            і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.
            Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
            З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.
            Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
            а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.
            Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
            Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.
            Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
            У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
            Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
            А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.
            Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
            Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!
            Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
            Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.
            Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
            Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.
            Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
            Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;
            А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
            наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,
            Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
            оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.
            З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
            А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.
            Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
            Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,
            служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
            служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;
            і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
            я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,
            сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
            засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.
            І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
            І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,
            Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
            проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
            Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
            Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!
            І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
            І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
            Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
            Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!
            Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
            Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.
            Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
            Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.
            Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
            [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.
            І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
            І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.
            Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
            Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас.
            А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
            І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.
            Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
            Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.
            Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
            Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.
            У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
            Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!
            І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
            Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.
            Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
            Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,