Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New Living Translation
Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всїй добрій совістї перед Богом до сього дня.
Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.
Instantly Ananias the high priest commanded those close to Paul to slap him on the mouth.
Тодї рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?
Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?
Those standing near Paul said to him, “Do you dare to insult God’s high priest?”
Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.
Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надїю воскресення мертвих мене судять.
Paul realized that some members of the high council were Sadducees and some were Pharisees, so he shouted, “Brothers, I am a Pharisee, as were my ancestors! And I am on trial because my hope is in the resurrection of the dead!”
Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і роздїлилась громада.
This divided the council — the Pharisees against the Sadducees —
Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох.
for the Sadducees say there is no resurrection or angels or spirits, but the Pharisees believe in all of these.
Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.
So there was a great uproar. Some of the teachers of religious law who were Pharisees jumped up and began to argue forcefully. “We see nothing wrong with him,” they shouted. “Perhaps a spirit or an angel spoke to him.”
І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.
As the conflict grew more violent, the commander was afraid they would tear Paul apart. So he ordered his soldiers to go and rescue him by force and take him back to the fortress.
Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.
That night the Lord appeared to Paul and said, “Be encouraged, Paul. Just as you have been a witness to me here in Jerusalem, you must preach the Good News in Rome as well.”
Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що нї їсти муть, нї пити муть, доки не вбють Павла.
Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.
There were more than forty of them in the conspiracy.
Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.
They went to the leading priests and elders and told them, “We have bound ourselves with an oath to eat nothing until we have killed Paul.
Тепер же ви дайте знати тисячникові й радї, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.
So you and the high council should ask the commander to bring Paul back to the council again. Pretend you want to examine his case more fully. We will kill him on the way.”
Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.
But Paul’s nephew — his sister’s son — heard of their plan and went to the fortress and told Paul.
Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.
Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.
So the officer did, explaining, “Paul, the prisoner, called me over and asked me to bring this young man to you because he has something to tell you.”
Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити менї?
The commander took his hand, led him aside, and asked, “What is it you want to tell me?”
Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотїли лучче розпитатись про него.
Paul’s nephew told him, “Some Jews are going to ask you to bring Paul before the high council tomorrow, pretending they want to get some more information.
Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.
But don’t do it! There are more than forty men hiding along the way ready to ambush him. They have vowed not to eat or drink anything until they have killed him. They are ready now, just waiting for your consent.”
Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною.
“Don’t let anyone know you told me this,” the commander warned the young man.
І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи;
Paul Is Sent to Caesarea
Then the commander called two of his officers and ordered, “Get 200 soldiers ready to leave for Caesarea at nine o’clock tonight. Also take 200 spearmen and 70 mounted troops.
і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса.
Provide horses for Paul to ride, and get him safely to Governor Felix.”
Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся.
“From Claudius Lysias, to his Excellency, Governor Felix: Greetings!
Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.
“This man was seized by some Jews, and they were about to kill him when I arrived with the troops. When I learned that he was a Roman citizen, I removed him to safety.
Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,
Then I took him to their high council to try to learn the basis of the accusations against him.
і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.
I soon discovered the charge was something regarding their religious law — certainly nothing worthy of imprisonment or death.
Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.
But when I was informed of a plot to kill him, I immediately sent him on to you. I have told his accusers to bring their charges before you.”
Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.
So that night, as ordered, the soldiers took Paul as far as Antipatris.
А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.
They returned to the fortress the next morning, while the mounted troops took him on to Caesarea.
Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла.
When they arrived in Caesarea, they presented Paul and the letter to Governor Felix.
Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,
He read it and then asked Paul what province he was from. “Cilicia,” Paul answered.