Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Darby Bible Translation
Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
Paul Sails for Rome
But when it had been determined that we should sail to Italy, they delivered up Paul and certain other prisoners to a centurion, by name Julius, of Augustus' company.
But when it had been determined that we should sail to Italy, they delivered up Paul and certain other prisoners to a centurion, by name Julius, of Augustus' company.
І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
And going on board a ship of Adramyttium about to navigate by the places along Asia, we set sail, Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.
А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
And the next day we arrived at Sidon. And Julius treated Paul kindly and suffered him to go to his friends and refresh himself.
А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
And setting sail thence we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were contrary.
І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
And having sailed over the waters of Cilicia and Pamphylia we came to Myra in Lycia:
А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
and there the centurion having found a ship of Alexandria sailing to Italy, he made us go on board her.
Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
And sailing slowly for many days, and having with difficulty got abreast of Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under the lee of Crete abreast of Salmone;
і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
and coasting it with difficulty we came to a certain place called Fair Havens, near to which was [the] city of Lasaea.
Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
And much time having now been spent, and navigation being already dangerous, because the fast also was already past, Paul counselled them,
кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
saying, Men, I perceive that the navigation will be with disaster and much loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.
Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
But the centurion believed rather the helmsman and the shipowner than what was said by Paul.
Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
And the harbour being ill adapted to winter in, the most counselled to set sail thence, if perhaps they might reach Phoenice to winter in, a port of Crete looking north-east and south-east.
Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
The Storm at Sea
And [the] south wind blowing gently, supposing that they had gained their object, having weighed anchor they sailed close in shore along Crete.
And [the] south wind blowing gently, supposing that they had gained their object, having weighed anchor they sailed close in shore along Crete.
Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
But not long after there came down it a hurricane called Euroclydon.
Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
And the ship being caught and driven, and not able to bring her head to the wind, letting her go we were driven [before it].
На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
But running under the lee of a certain island called Clauda, we were with difficulty able to make ourselves masters of the boat;
котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
which having hoisted up, they used helps, frapping the ship; and fearing lest they should run into Syrtis and run aground, and having lowered the gear they were so driven.
А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
But the storm being extremely violent on us, on the next day they threw cargo overboard,
А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
and on the third day with their own hands they cast away the ship furniture.
Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
And neither sun nor stars appearing for many days, and no small storm lying on us, in the end all hope of our being saved was taken away.
Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
And when they had been a long while without taking food, Paul then standing up in the midst of them said, Ye ought, O men, to have hearkened to me, and not have made sail from Crete and have gained this disaster and loss.
А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
And now I exhort you to be of good courage, for there shall be no loss at all of life of [any] of you, only of the ship.
Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
For an angel of the God, whose I am and whom I serve, stood by me this night,
глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
saying, Fear not, Paul; thou must stand before Caesar; and behold, God has granted to thee all those that sail with thee.
Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
Wherefore be of good courage, men, for I believe God that thus it shall be, as it has been said to me.
Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
The Shipwreck on Malta
And when the fourteenth night was come, we being driven about in Adria, towards the middle of the night the sailors supposed that some land neared them,
And when the fourteenth night was come, we being driven about in Adria, towards the middle of the night the sailors supposed that some land neared them,
і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
and having sounded found twenty fathoms, and having gone a little farther and having again sounded they found fifteen fathoms;
І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
and fearing lest we should be cast on rocky places, casting four anchors out of the stern, they wished that day were come.
Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
But the sailors wishing to flee out of the ship, and having let down the boat into the sea under pretext of being about to carry out anchors from the prow,
сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
Paul said to the centurion and the soldiers, Unless these abide in the ship *ye* cannot be saved.
Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
Then the soldiers cut away the ropes of the boat and let her fall.
Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
And while it was drawing on to daylight, Paul exhorted them all to partake of food, saying, Ye have passed the fourteenth day watching in expectation without taking food.
Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
Wherefore I exhort you to partake of food, for this has to do with your safety; for not a hair from the head of any one of you shall perish.
Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
And, having said these things and taken a loaf, he gave thanks to God before all, and having broken it began to eat.
Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
And all taking courage, themselves also took food.
Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
And we were in the ship, all the souls, two hundred and seventy-six.
А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
And having satisfied themselves with food, they lightened the ship, casting out the wheat into the sea.
Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
And when it was day they did not recognise the land; but they perceived a certain bay having a strand, on which they were minded, if they should be able, to run the ship ashore;
І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
and, having cast off the anchors, they left [them] in the sea, at the same time loosening the lashings of the rudders, and hoisting the foresail to the wind, they made for the strand.
Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
And falling into a place where two seas met they ran the ship aground, and the prow having stuck itself fast remained unmoved, but the stern was broken by the force of the waves.
Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
And [the] counsel of the soldiers was that they should kill the prisoners, lest any one should swim off and escape.
Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
But the centurion, desirous of saving Paul, hindered them of their purpose, and commanded those who were able to swim, casting themselves first [into the sea], to get out on land;