Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New American Standard Bible
Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
Paul Is Sent to Rome
When it was decided that we would sail for Italy, they proceeded to deliver Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan cohort named Julius.
When it was decided that we would sail for Italy, they proceeded to deliver Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan cohort named Julius.
І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
And embarking in an Adramyttian ship, which was about to sail to the regions along the coast of Asia, we put out to sea accompanied by Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica.
А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
The next day we put in at Sidon; and Julius treated Paul with consideration and allowed him to go to his friends and receive care.
А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
From there we put out to sea and sailed under the shelter of Cyprus because the winds were contrary.
І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
When we had sailed through the sea along the coast of Cilicia and Pamphylia, we landed at Myra in Lycia.
А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
There the centurion found an Alexandrian ship sailing for Italy, and he put us aboard it.
Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
When we had sailed slowly for a good many days, and with difficulty had arrived off Cnidus, since the wind did not permit us to go farther, we sailed under the shelter of Crete, off Salmone;
і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
and with difficulty sailing past it we came to a place called Fair Havens, near which was the city of Lasea.
Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
When considerable time had passed and the voyage was now dangerous, since even the fast was already over, Paul began to admonish them,
кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
and said to them, “Men, I perceive that the voyage will certainly be with damage and great loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.”
Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
But the centurion was more persuaded by the pilot and the captain of the ship than by what was being said by Paul.
Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
Because the harbor was not suitable for wintering, the majority reached a decision to put out to sea from there, if somehow they could reach Phoenix, a harbor of Crete, facing southwest and northwest, and spend the winter there.
Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
When a moderate south wind came up, supposing that they had attained their purpose, they weighed anchor and began sailing along Crete, close inshore.
Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
Shipwreck
But before very long there rushed down from the land a violent wind, called Euraquilo;
Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
and when the ship was caught in it and could not face the wind, we gave way to it and let ourselves be driven along.
На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
Running under the shelter of a small island called Clauda, we were scarcely able to get the ship’s boat under control.
котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
After they had hoisted it up, they used supporting cables in undergirding the ship; and fearing that they might run aground on the shallows of Syrtis, they let down the sea anchor and in this way let themselves be driven along.
А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
The next day as we were being violently storm-tossed, they began to jettison the cargo;
А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
and on the third day they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.
Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
Since neither sun nor stars appeared for many days, and no small storm was assailing us, from then on all hope of our being saved was gradually abandoned.
Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
When they had gone a long time without food, then Paul stood up in their midst and said, “Men, you ought to have followed my advice and not to have set sail from Crete and incurred this damage and loss.
А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
“Yet now I urge you to keep up your courage, for there will be no loss of life among you, but only of the ship.
Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
“For this very night an angel of the God to whom I belong and whom I serve stood before me,
глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
saying, ‘Do not be afraid, Paul; you must stand before Caesar; and behold, God has granted you all those who are sailing with you.’
Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
“Therefore, keep up your courage, men, for I believe God that it will turn out exactly as I have been told.
Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
But when the fourteenth night came, as we were being driven about in the Adriatic Sea, about midnight the sailors began to surmise that they were approaching some land.
і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
They took soundings and found it to be twenty fathoms; and a little farther on they took another sounding and found it to be fifteen fathoms.
І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
Fearing that we might run aground somewhere on the rocks, they cast four anchors from the stern and wished for daybreak.
Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
But as the sailors were trying to escape from the ship and had let down the ship’s boat into the sea, on the pretense of intending to lay out anchors from the bow,
сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
Paul said to the centurion and to the soldiers, “Unless these men remain in the ship, you yourselves cannot be saved.”
Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
Then the soldiers cut away the ropes of the ship’s boat and let it fall away.
Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
Until the day was about to dawn, Paul was encouraging them all to take some food, saying, “Today is the fourteenth day that you have been constantly watching and going without eating, having taken nothing.
Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
“Therefore I encourage you to take some food, for this is for your preservation, for not a hair from the head of any of you will perish.”
Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
Having said this, he took bread and gave thanks to God in the presence of all, and he broke it and began to eat.
Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
All of them were encouraged and they themselves also took food.
Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
All of us in the ship were two hundred and seventy-six persons.
А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
When they had eaten enough, they began to lighten the ship by throwing out the wheat into the sea.
Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
When day came, they could not recognize the land; but they did observe a bay with a beach, and they resolved to drive the ship onto it if they could.
І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
And casting off the anchors, they left them in the sea while at the same time they were loosening the ropes of the rudders; and hoisting the foresail to the wind, they were heading for the beach.
Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
But striking a reef where two seas met, they ran the vessel aground; and the prow stuck fast and remained immovable, but the stern began to be broken up by the force of the waves.
Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
The soldiers’ plan was to kill the prisoners, so that none of them would swim away and escape;
Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
but the centurion, wanting to bring Paul safely through, kept them from their intention, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,