Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток
та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
і сховав дещо з ціни, — а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів.
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?
Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.»
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.
Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали.
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка.
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.»
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа? Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.»
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка.
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона,
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.
І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків;
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала.
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, — то була секта садукеїв, — і, повні заздрощів,
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці.
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив:
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
«Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.»
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх.
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли:
говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
«В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.»
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися.
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають.»
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх:
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
«Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!»
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.»
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.
Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей,
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
і сказав до них: «Мужі ізраїльські! Зважайте на те, що маєте робити цим людям.
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий; до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо.
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані.
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться.
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, — щоб ви часом не стали противниками Бога.» Послухалися вони його ради.
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили.
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.