Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток
та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
і приховав частину грошей — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів.
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля?
Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув.
Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка.
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув.
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона.
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.
І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок.
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них.
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували.
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами,
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю.
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав:
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя!
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести.
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,
говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли.
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися.
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням.
І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка?
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів!
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися.
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине;
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його,
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили.
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу.