Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
← (Дії 28) | (Якова 2) →