Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Петра 1) | (1 Петра 3) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Огієнка

  • Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
  • Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
  • яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
  • і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,
  • коли покушали, що благий Господь.
  • якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.
  • Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
  • Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
  • і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
  • І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
  • Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."
  • Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!
  • Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї";
  • Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
  • і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
  • і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.
  • Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
  • Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,
  • ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
  • колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!
  • Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
  • Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.
  • і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
  • Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.
  • Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
  • Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,
  • чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
  • чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.
  • Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
  • Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —
  • яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
  • як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.
  • Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
  • Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
  • Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
  • Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
  • Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
  • Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.
  • Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
  • Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
  • На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
  • Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.
  • котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
  • „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“
  • котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
  • Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
  • котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".
  • Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.
  • Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.
  • Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

  • ← (1 Петра 1) | (1 Петра 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025