Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
І всякий же сьвященик стоїть щодня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.