Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Прийшов відтак Самсон у Газу, і побачив там блудницю та й пригорнувсь до неї.
Звідти Самсон пішов до Ґази. Він побачив там жінку-розпусницю і ввійшов до неї.
Як переказано ж Гадїям: Прийшов Самсон сюди! обсїли вони його та й поставили на всю ніч сторожу в міських воротїх тайкома, кажучи: Покіль задниться днина, вбємо його.
А мешканців Ґази сповістили, попереджаючи: Сюди прийшов Самсон! Тож вони оточили його і цілу ніч чатували на нього під брамою міста, — затаїлися на цілу ніч, кажучи: Залишимось аж до ранкового світла і вб’ємо його!
Самсон же лежав до півночі а опівночі встав, ухопив обоє крила міських воріт разом з засовом, положив їх собі на плечі та й понїс аж на вершину гори, що стоїть навпроти Геброну.
Самсон спав до півночі, а біля півночі встав й узяв двері міської брами і два стовпи, підняв їх разом із засувом, поклав на своє плече і поніс їх на верхів’я гори, яка є перед Хевроном, і поклав їх там.
Сталося ж навпослї, що полюбив він на долинї Сорек вродливу женщину на імя Далила.
І сталося після цього, що він полюбив жінку біля потоку Сорих, ім’я якої Даліла.
І прийшли до неї князї Филистійські і промовляли до неї: Удобрухай його та вивідай, у чому його велика сила, і чим би нам підойти його, щоб звязати його та впокорити, а ми дамо тобі чоловік за чоловіком по тисячу й сто срібних секлів.
До неї прийшли сатрапи филистимців і сказали їй: Обмани його і довідайся, у чому полягає його велика сила і як зможемо подолати його? Ми зв’яжемо його, щоб його впокорити, а тобі ми дамо по тисячу сто срібних монет від кожного.
І каже Далила Самсонові: Признайся бо, в чому твоя сила, що ти дужий такий, і чим тебе можна б звязати, щоб підневолити?
І Даліла говорила до Самсона: Сповісти мені, у чому твоя велика сила і чим будеш зв’язаний, щоб тебе впокорити?
І рече їй Самсон: Як би звязано мене сїмма сирими, не висушеними буйволовими жилами, був би я малосилок як і йнші люде.
А Самсон відповів їй: Якщо мене зв’яжуть сімома сирими, не ушкодженими тятивами, то стану слабким і буду, наче один із людей.
І принесли їй князї Филистійські сїм сьвіжих тятив, ще не засушених, і звязала вона його ними;
І принесли їй сатрапи филистимців сім сирих, неушкоджених тятив, і вона зв’язала його ними.
Як же кликнула до него: Самсоне! Филистії напали на тебе! він порвав тятиви наче нитку валовини приближену до вогню, і тайни сили його не вивідано.
А вони сиділи в засідці на нього в кімнаті, і вона сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! Та він розірвав тятиви, як розривається жмут клоччя, коли відчує вогонь. І вони не пізнали секрету його сили.
Присїпалась тодї Далила до його: Так се ти насьміявсь із мене неправдою! Скажи ж менї тепер, чим тебе можна би звязати?
І сказала Даліла Самсонові: Ось ти мене обманув і сказав мені неправду, тож тепер сповісти мені, чим тебе можна зв’язати!
І відказав їй: Як би звязано мене новою верівкою, що не була ще нї в якій роботї, був би я тодї малосилок, як инші люде.
І він сказав їй: Якщо мене справді зв’яжуть [1] сімома новими шнурами, які не були в роботі, то я ослабну і стану таким, як один із людей.
От і взяла Далила нову верівку та й звязала нею його; тодї кликнула до його: Самсоне! Филистії на тебе чигають в боковій сьвітлицї. Він же порвав те все на руках у себе, наче нитку.
І взяла для нього Даліла нові шнури, зв’язала його ними і сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в кімнаті. Та він зірвав їх зі своїх рук, наче нитку.
Присїлась ізнов Далила до него: Ти й досї насьміхаєшся з мене, і говориш лож; признайся ж бо таки, чим би тебе можна звязати? І відказав їй: Як би ти віткала семеро кучерів з мойої голови ув основу,
І Даліла сказала Самсонові: Аж дотепер ти мене обманював і говорив мені неправду. Та врешті-решт сповісти мені, чим можна тебе зв’язати! І він сказав їй: Якщо сплетеш сім кучерів моєї голови з пряжею і приб’єш кілком до стіни, то буду слабкий, такий, як один з людей!
Та прибила цьвяхом на ткацькому валу, тодї був би я малосилен як инші люде. Як же він заснув, узяла Далила сїм кучерів з голови в нього, ввіткала в основу та й закріпила гвоздем на ткацькому валу, і гукне тодї: Самсоне, Филистії на тебе! Схопиться ж він зо сну, та й вирвав ткацького вала вкупі з основою.
І Даліла приспала його, і взяла сім кучерів його голови з прядивом, прибила кілком до стіни і сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! Він пробудився зі свого сну і витягнув кілки з пряжею зі стіни і з основою. І вони не пізнали секрету його сили.
Привязалась ізнов Далила до його: Як же ти кажеш: Люблю тебе, коли серце твоє чуже до мене? Оце вже в третє насьміявсь єси з мене і не признавсь менї, у чому твоя сила, що такий ти дужий.
І сказала йому Даліла: Як ти можеш говорити: Полюбив я тебе! — а твоє серце не зі мною? Це вже втретє обманув ти мене і не сповістив мені, у чому твоя велика сила!
І як почала вона докучати йому без перестану своїми речами та мучити його, так що й життє омерзїло йому,
І сталося, коли надокучила йому своїми словами цілу ніч, і дуже надокучила йому, і він ослаб аж до смерті.
Тодї він виявив їй усю правду, та й каже їй: До моєї голови бритва не торкалась, бо я посьвячений Господеві від матїрнього тїла. Коли б мене та острижено, тодї б зникла від мене сила моя; я був би малосилен, як инші люде.
І сповістив їй усе, що на його серці, розказуючи їй: Оскільки я є Божим назореєм від лона моєї матері, то до моєї голови не повинна торкатися бритва, та якщо я буду поголений, то моя сила відійде від мене, ослабну і буду таким, як усі люди.
Як же зрозуміла Далила, що він їй виявив усе серце, послала вона кликати Филистіїв та й звелїла сказати їм: Тепер вже можете прибути, бо відкрив він менї цїле серце. Прийшли тодї Филистії та й принесли їй обіцяні гроші.
І Даліла зрозуміла, що він сповістив їй усе зі свого серця, послала і покликала всіх сатрапів филистимців, кажучи: Прийдіть ще раз, бо він сповістив мені все, що на його серці. І всі сатрапи филистимців прийшли до неї, і принесли гроші у своїх руках.
Вона ж приспала його на колїнах у себе, та й кликнула одного чоловіка; той виголив семеро кучерів на голові в його. Тодї став він слабшати, і сила його покинула його.
Вона ж приспала його між своїми колінами, покликала стрижія, і той обстриг сім кучерів його голови. І він почав упокорятися, і його сила відійшла від нього.
Як же крикнула вона: Самсоне, Филистії на тебе! прокинувсь він од свого сну, та й подумав: Отрясусь із сього, як і завсїди та й визволюсь. А того й не знав, що Господь відступив від його.
А Даліла сказала йому: Филистимці на тебе, Самсоне! І він пробудився зі свого сну, і сказав: Вийду і вчиню так, як і завжди, скину їх із себе! Та він не знав, що Господь відступив від нього.
Узяли ж його Филистії та й повиколювали йому очі; повели в Газу та й закували в мідяні кайдани, і мусїв він у темницї молоти на жорнах.
І филистимці схопили його, вибрали йому очі, повели його до Ґази і закували його мідними оковами, і він молов у домі в’язниці.
Волоссє ж на голові в його тимчасом одростало, там де було виголене.
Та після того, як був пострижений, волосся його голови почало відростати.
Зібралися ж якось князї Филистійські, принести свойму богові Дагонові велику жертву і повеселитись, бо казали: Бог наш подав нам нашого ворога Самсона в руки.
Сатрапи филистимців зібралися приносити велику жертву їхньому богові Даґонові, розвеселилися і сказали: Наш бог передав у наші руки Самсона, нашого ворога!
Видячи його, й люд хвалив бога свого та говорив: Бог наш ворога нашого, що нашу землю пустошив, того що побив стільких, подав нам на поталу.
І побачив його народ, і хвалили своїх богів, кажучи: Наш бог передав у наші руки нашого ворога, — того, який спустошив нашу землю, який помножив наші рани!
А розвеселившись трапезуючи, сказали: Кликнїть Самсона, нехай нас розсьмішить. Тодї взято Самсона з темницї, і він мусїв їх забавляти, і поставлено його між стовпами.
І сталося, коли розвеселилося їхнє серце, то вони сказали: Покличте Самсона з дому в’язниці, і нехай забавляє нас! І покликали Самсона з в’язничного дому, і забавлялися з нього, і поставили його між двома стовпами.
Тодї попросив Самсон поводиря свого, що держав його за руку: Ось пусти мене, обмацяти стовпи, що на них стоїть будинок, обіпрусь я об них та відпічну.
А Самсон звернувся до хлопчини, який водив його: Дай відпочити мені й учини, щоб я доторкнувся до стовпів, на яких стоїть дім, і опруся на них. Слуга ж учинив так.
У будинку ж було повно чоловіків і жінок. Були там і всї князї Филистійські, а на даху зібралось до трох тисяч чоловіків і жінок, що дивились, як забавляв їх Самсон.
А дім був повний чоловіків і жінок, і всі сатрапи филистимців були там, на даху приблизно три тисячі чоловіків і жінок, які спостерігали, як забавлялися із Самсона.
І озвався тодї Самсон до Господа і рече: Господи Боже! зглянься на мене і дай менї, Боже мій, ще тільки раз таку силу, щоб я за обі очі мої помстився заразом над Филистіями!
І заволав Самсон до Господа, кажучи: Господи, Господи, згадай мене і зміцни мене тільки ще на цей раз, і віддам помсту раз за два мої ока на филистимцях!
Тут він обняв оба середні стовпи, що на їх стояв будинок, одного правицею, другого лївицею.
І Самсон обхопив два середні стовпи, на яких будинок тримався, і він оперся на них, — один в його правиці, а один в його лівиці.
І промовив Самсон: Умирай, душе моя, з Филистіями! і потряс ними так потужно, що будинок ринув на князїв і на ввесь люд, що там був. І мертвих, що він погубив їх умираючи, було більш, анїж тих, що за життя свого поперебивав.
І сказав Самсон: Нехай помре моя душа з филистимцями! І він нахилився із силою, і будинок упав на сатрапів і на весь народ, який був у ньому. І було мертвих, яких убив Самсон при своїй смерті, більше, ніж тих, яких убив за свого життя.
Прийшли тодї брати його й уся родина його, і взяли його та й поховали між Зореагою й Естаолом в батьківському гробовищі його батька Маноя. Двайцять лїт судив Самсон Ізраїля.
І прийшли його брати і весь дім його батька, вони взяли його, пішли і поховали його між Сараа і між Естаолом у гробниці Маноя, його батька. А судив він Ізраїля двадцять років.