Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Оце ж ті народи, що зоставив Господь, щоб випробовувати ними Ізраїля і всїх тих, що не знали війни за Канаан,
Ці народи залишив Ісус, щоб ними випробувати Ізраїля, усіх тих, які не знали всіх ханаанських воєн,
На те тілько, щоб навчались воюватись сини Ізрайлеві що першої війни не знали:
тільки для тих поколінь ізраїльських синів, які перед тим не пізнали їх, щоб навчити їх воювати, — тільки їм.
Пять князїв Филистимських, усї Канаанїї, Сидонїї й Гевії, що жили на Ливан-горах від гори Баал-Гермон до ввіходу в Емат.
П’ять володінь филистимців, кожного ханаанця, сідонця і евейця, який живе в Лівані, від гори Валаермона до Ловоімата.
А оставив їх на те, щоб випробувати Ізраїля і довідатись, чи слухати муть вони заповідей Господнїх, що дано батькам їх через Мойсея.
І сталося, коли випробовував ними Ізраїль, аби пізнати, чи будуть слухатися Господніх заповідей, які заповів їхнім батькам через Мойсея,
Оце ж і жили сини Ізраїля серед Канаанїїв, Гетїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв,
то ізраїльські сини поселялися посеред ханаанця, хета, аморейця, ферезейця, евейця і євусейця,
Брали за себе їх дочки і віддавали свої дочки за їх синів, і служили їх богам.
і брали собі за жінок їхніх дочок, а своїх дочок давали їхнім синам, і служили їхнім богам.
І витворяли сини Ізрайлеві зло перед Господом, і забували Господа, Бога свого, і служили Баалам та Астартам.
Ізраїльські сини чинили зло перед Господом і забули про Господа, свого Бога, і служили Ваалам і у священних гаях.
І запалав гнїв Господень на Ізраїля, так що він оддав їх на поталу Хузанові Русатаїмові, цареві Мезопотамїї; і були сини Ізрайлеві підневоленими Хузанові Русатаїмові вісїм год.
І Господь запалав гнівом на Ізраїль і передав їх у руки Хусарсатома, царя річок Сирії, і вони служили йому вісім років.
І взивали тодї сини Ізрайлеві до Господа, і Господь вознїс їм спасителя і той вирятував їх, — Отониїла Кеназенка, сина меншого брата Калебового.
А тоді заголосили ізраїльські сини до Господа, і Господь підняв спасителя Ізраїлеві, і він спас їх, — Ґотоніїла, сина Кенеза, брата Халева, його молодшого брата, і Він вислухав його.
І зійшов на нього дух Господень і допоміг йому судити Ізраїля. І так виступив він у поход, і подав йому Господь на поталу Хузана Русатаїма, царя Мезопотамського, і взяв він гору над Хузаном Русатаїмом.
Господній дух був на ньому, і він судив Ізраїля. Він виступив на війну, і Господь передав у його руку Хусарсатома, царя Сирії, і його рука запанувала над Хусарсатомом.
І втїшалась супокоєм земля сорок год. І вмер Отониїл Кеназенко.
І земля мала спокій п’ятдесят років. І помер Ґотоніїл, син Кенеза.
Та сини Ізраїля знов чинили те, що було не до вподоби Господеві. Тодї дав Господь Еглонові, цареві Моабійському, перевагу над Ізраїлем; бо чинили вони те, що було не до вподоби Господеві.
Та ізраїльські сини продовжували чинити зло перед Господом. І Господь зміцнив Еґлома, моавського царя, проти Ізраїля, тому що вони чинили зло перед Господом.
Скупив він до себе Аморіїв та Амалекіїв, побив Ізраїля та й підневолив Пальмовий город.
І він зібрав до себе всіх синів Аммона і Амалика, пішов і розгромив Ізраїля, і успадкував Місто фініків.
І були Ізрайлитяне підневоленими Еглонові, цареві Моабійському, вісїмнайцять год.
Тож ізраїльські сини служили Еґломові, моавському цареві, вісімнадцять років.
Заквилили тодї сини Ізраїля до Господа, і Господь вознїс їм визвольника, Аода, сина Герового, сина Еминїєвого, лївака.Через нього то послали Ізрайлитяне данину Еглонові, цареві Моабійському.
І заголосили ізраїльські сини до Господа. І Господь підняв їм спасителя Аода, сина Ґири, нащадка Веніаміна, мужа, який однаково володіє двома руками. Через нього ізраїльські сини послали дари Еґломові, моавському цареві.
Аод же наготовив собі меча з двома лезвами (вістрями) на лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежою на правому боцї.
Аод же зробив собі двосічного ножа довжиною в долоню і підперезався ним під своїм плащем на правому стегні.
От і принїс він Еглонові, цареві Моабійському, данину. Еглон же та був собі вельми пузатий чоловік.
І він приніс дари Еґломові, моавському цареві. А Еґлом — муж дуже пещений.
Віддавши данину, відослав Аод людей, що несли данину,
І сталося, коли закінчив Аод приносити дари, то відіслав тих, які несли дари,
Сам же вернувсь до виструганих ідолів у Галгалї і звелїв сказати Еглонові: Є в мене таємне слово до тебе, царю. Той повелїв: Тихо! і вийшли геть усї, що стояли кругом.
а Еґлон повернувся від ідолів, що біля Ґалґала. І сказав Аод: У мене — таємне слово до тебе, царю! І Еґлом сказав усім: Геть! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього.
Як увійшов до нього Аод, він седїв один у прохолоднїй хатї своїй, і каже Аод: Маю Боже слово до тебе, царю! Той піднявсь із свого сїдалища.
Аод увійшов до нього, а він сів у своїй горішній літній кімнаті сам. Тоді Аод сказав: У мене слово від Бога до тебе, царю! Еґлом підійнявся з престолу — поряд з ним.
Тодї вхопив Аод лївою рукою меча з правого боку свого, та й уткнув йому в тїло,
І сталося, як тільки він устав, Аод витягнув свою ліву руку, дістав ножа зі свого правого стегна і встромив його в живіт Еґлома,
Так що за лезвами вгрязло й держально, і жир обняв вістрє, бо не витяг він меча назад із його тїла, і він досяг задньої части.
устромив і держак за лезом, і сало закрилося за ножем, бо він не витягнув ножа з його живота.
Вийшов тодї Аод, зачинив двері верхньої хати за собою і засунув засовом.
Після цього Аод вийшов до передпокою, прикрив за собою двері горішньої кімнати і зачинив їх.
Як вийшов він, прийшли дворяне і, бачивши, що двері верхньої хати засунено, подумали: Певно він у своїй прохолоднїй хатї робить потріб свою.
І він вийшов. Увійшли його раби і побачили, що ось двері літньої кімнати замкнені, і сказали: Напевно він сидить на стільці по потребі?
Так ждали довго. Як же він не відчиняв усе ще дверій у верхній хатї, взяли ключа та й відомкнули, і от пан їх лежав на землї мертвий.
І залишалися зніяковілими, тому не було нікого, хто відкрив би двері горішньої кімнати. Та врешті-решт взяли ключ і відкрили, і ось їхній володар лежить на землі мертвий.
Покіль же вони гаялись, Аод утїк, пройшов мимо виструганих ідолїв і уйшов у Сеїрат.
Доки вони були розгублені, і не було нікого, хто зайнявся би ним, Аод врятувався. Тож він проминув ідолів і врятувався в Сейроті.
Вернувшися ж додому, ударив на Ефраїм горах у трубу, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них.
І сталося, коли він прийшов, то затрубив у ріг на горі Єфрема, і разом з ним спустилися ізраїльські сини, і він — попереду них.
І повелїв їм: Сюди до мене! бо подав Господь наші вороги Моабії нам на поталу. Пустились тодї вони за ним, і пооблягали Йорданьські броди до Моабу і не пускали нїкого перейти.
І закликав їх: Ідіть за мною, бо Господь Бог передав ваших ворогів — Моава — у вашу руку! І вони зійшли за ним, і захопили переходи моавського Йордану, і не дали нікому перейти.
І побили вони тодї Моабіїв до десяти тисяч душ вельми сильних і здорових людей, так що нїхто не втїк.
І в той час убили з Моава якихось десять тисяч мужів, — усіх їхніх воїнів, усіх боєздатних людей, і жодний не врятувався.
Тодї мусїли Моабії нагнутись під руку Ізраїлеві. І було мирно в землї вісїмдесять год. Аод же судив їх до смерти.
У той день Моав був засоромлений рукою Ізраїля, і вісімдесят років земля мала спокій, і Аод був у них суддею, доки не помер.