Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“ І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.