Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.
И тут Иосиф велел своему слуге: "Наполни мешки этих людей зерном, дай им столько, сколько они смогут унести, и вместе с зерном положи каждому в мешок его деньги.
А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.
Младшему брату тоже положи в мешок его деньги, и ещё положи в его мешок мою серебряную чашу". Слуга исполнил всё так, как сказал Иосиф.
Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.
На следующий день, рано утром, братьев отпустили обратно и ослов их тоже.
Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?
Как только они вышли из города, Иосиф сказал своему слуге: "Отправляйся вслед за этими людьми, останови их и скажи: "Мы отнеслись к вам по-хорошему, почему же вы отплатили нам злом? Почему украли серебряную чашу моего господина?
Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.
Мой господин пьёт из этой чаши и с её помощью узнаёт разные тайны. Плохо вы поступили!""
І той їх догнав, і сказав їм ті слова.
Слуга так и сделал, поспешил вслед за братьями и, остановив их, сказал так, как велел ему Иосиф.
А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.
Братья же ответили ему: "Почему правитель говорит такие слова? Мы никогда такого не сделаем!
Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?
Мы привезли обратно деньги, которые раньше нашли в своих мешках, так зачем же мы стали бы красть серебро или золото из дома твоего господина?!
У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.
Если ты найдёшь эту чашу у кого-нибудь в мешке, то этот человек умрёт. Можешь убить его, мы же станем твоими рабами".
А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.
"Давайте так и сделаем, — сказал слуга, — и если я найду у кого серебряную чашу, тот человек станет моим рабом, остальные же будут свободны".
І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.
Каждый из братьев поспешно спустил свой мешок на землю и открыл его.
І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!
Слуга стал обыскивать мешки, начиная с мешка старшего брата и кончая мешком младшего, и нашёл чашу в мешке у Вениамина.
І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.
Братья очень расстроились, разодрали на себе одежды в знак печали, а потом погрузили мешки на ослов и пошли обратно в город.
І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.
Иуда с братьями вернулись в дом Иосифа, когда он был ещё дома, и упали перед ним на землю.
І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“
"Зачем же вы это сделали? — спросил Иосиф. — Неужели вы не знаете, что я умею угадывать тайны? Никто не делает это лучше меня!"
А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.
Иуда сказал: "Господин, нам нечего сказать! Мы не можем ничего объяснить и никак не можем доказать, что невинны. Бог осудил нас за что-то другое. Мы все, вместе с тем, у кого чаша, будем твоими рабами".
А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.
Иосиф ответил: "Я не обращу вас всех в рабство! Только тот, кто украл чашу, станет моим рабом, а все остальные можете идти с миром к своему отцу".
І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.
Тогда Иуда подошёл к Иосифу и сказал: "Господин, позволь говорить с тобой открыто. Прошу тебя, не гневайся на меня: я знаю, что ты — словно сам фараон.
Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“
Когда мы были здесь раньше, ты спросил нас: "Есть ли у вас отец или брат?",
І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
и мы тебе ответили: "У нас есть старик отец и младший брат. Отец любит его, потому что он родился, когда наш отец был уже стар. Брат этого младшего сына умер, и он остался единственный сын, родившийся от той матери. Отец очень любит его".
А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.
Ты тогда нам сказал: "Приведите ко мне этого брата, я хочу его видеть",
І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.
мы же ответили: "Мальчик не сможет придти, он не может оставить своего отца. Если отец потеряет его, то умрёт от горя".
А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.
Ты же нам сказал: "Вы должны привести своего младшего брата, иначе я вам больше не продам зерна".
І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.
Мы возвратились к отцу и передали ему, что ты сказал.
А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.
Некоторое время спустя отец сказал нам: "Отправляйтесь обратно и купите для нас ещё еды".
А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.
Мы сказали отцу: "Мы не можем пойти без нашего младшего брата. Правитель сказал, что не продаст нам больше зерна, пока не увидит нашего младшего брата".
І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.
Тогда отец сказал нам: "Вы знаете, что моя жена Рахиль родила мне двух сыновей.
Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.
Я позволил, чтобы один сын ушёл от меня, и его убил дикий зверь, и с тех пор я не видел его.
А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.
Если вы заберёте у меня другого сына и с ним что-нибудь случится, то я умру от горя".
А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —
И вот, если мы теперь возвратимся домой без нашего младшего брата, и отец увидит, что... у нашего отца нет жизни без этого мальчика!
То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.
Если он увидит, что его с нами нет, то умрёт! И в этом будет наша вина: из-за нас отец умрёт в великом горе!
Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!
Я взял на себя ответственность за мальчика, сказав отцу: "Если я не приведу его к тебе обратно, то можешь всю мою жизнь считать меня виновным".
А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!
И вот теперь я молю тебя, отпусти мальчика обратно вместе с его братьями, я же останусь и буду твоим рабом.