Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.