Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
А Йоав, син Церуї, пізнав, що царе́ве серце прихили́лося до Авесалома.
Иоав, сын Саруи, знал, что царь Давид думает об Авессаломе.
І послав Йоав до Теко́ї, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: „Удавай жало́бу, і вберись у жало́бні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жало́бі за померлим.
И послал Иоав в Фекою, чтобы привели оттуда мудрую женщину. Он сказал ей: "Притворись скорбящей. Надень траурные одежды и не мажься маслами. Веди себя, как женщина, много дней оплакивающая умершего.
І при́йдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово“. І Йоав поклав ці слова в її уста.
Затем пойди к царю и скажи ему следующие слова". И Иоав научил женщину, что говорить.
І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: „Поможи, ца́рю!“
Женщина из Фекои вошла к царю, поклонилась ему до земли и сказала: "Помоги мне, о царь!"
І сказав до неї цар: „Що́ тобі?“ А та відказала: „Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.
Царь спросил её: "Что беспокоит тебя?" Женщина сказала: "Я вдова. Мой муж умер.
А в невільниці твоєї двоє синів. І посвари́лися вони оби́два в полі, а рятівника́ між ними не було, — і вдарив один одно́го, та й убив його.
У меня было два сына. Они подрались в поле, и некому было их разнять. И поразил один другого и убил его.
А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоє́мця. І пога́сять вони останню і́скру мою, яка позоста́лася, щоб не лишити моє́му чоловікові ані йме́ння, ані наща́дків на поверхні землі“.
И теперь весь род восстал против меня. Они говорят мне: "Отдай нам сына, который убил своего брата, и мы убьём его за жизнь брата, которого он погубил". Если они убьют его, то погасят единственную мою искру и оставят мужа моего без имени и без потомства на земле".
І сказав цар до тієї жінки: „Іди до свого дому, а я накажу́ про тебе“.
И сказал царь женщине: "Иди домой, а я распоряжусь насчёт тебя и помогу".
І сказала та текоїтянка до царя: „На мене, пане мій ца́рю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні“.
Но женщина из Факои сказала царю: "Господин мой царь, пусть вина будет на мне и на семье отца моего, а царь и престол его неповинны".
І сказав цар: „Того, хто буде говорити на тебе, приведе́ш його до мене, і він більш уже не за́йме тебе“.
Царь ответил: "Если кто-нибудь скажет плохое против тебя, приведи его ко мне, и он больше не будет тебя беспокоить".
Та вона відказала: „Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помно́жити на згубу ме́сника за кров та щоб вони не погубили мого сина“. А він відказав: „Як живий Господь, — не впаде́ на землю й волоси́на сина твого́!“
Женщина сказала: "Тогда, царь, именем Господа, Бога твоего, поклянись, что остановишь этих людей, и они не отомстят сыну моему за убийство брата и не погубят его". И сказал царь: "Жив Господь! Не упадёт на землю ни один волос с головы твоего сына".
І сказала та жінка: „Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!“ А він відказав: „Говори!“
Тогда женщина сказала: "Позволь рабе твоей сказать ещё что-то господину моему царю". Он сказал: "Говори".
І сказала та жінка: „А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинува́тив, бо цар не верта́є свого вигна́нця.
И сказала женщина: "Почему ты задумал такое против народа Божьего? Когда ты произнёс слова эти, ты обвинил самого себя, ибо не возвращаешь домой сына, которого ты изгнал.
Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.
Твой сын Амнон мёртв, и как нельзя собрать воду, вылитую на землю, так Амнон не может впитать в себя жизнь. А ты всё ещё держишь в изгнании другого своего сына Авессалома.
І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той наро́д настра́шив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу́ я цареві, — може виконає цар слово своєї невільниці.
И теперь я пришла сказать эти слова господину моему царю, потому что народ напугал меня. Я подумала: "Я поговорю с царём. Может быть он сделает, как говорит раба его.
Бо цар вислухає, щоб урятува́ти свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче ви́губити мене та мого сина ра́зом із Божого спа́дку.
Царь выслушает меня и спасёт меня, рабу свою, от людей, которые хотят убить меня и моего сына, за собственность, которую Бог дал нам".
І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!“
И раба твоя подумала: "Пусть слова господина моего царя принесут мне покой, ибо господин мой царь, подобно Ангелу Божьему, может отличить хорошее от плохого". И да будет с тобой Господь, Бог твой".
А цар відповів та й сказав до тієї жінки: „Не заховай передо мною нічого, про що́ я спитаю тебе“. І сказала та жінка: „Нехай же говорить пан мій цар!“
Тогда царь сказал женщине: "Ответь на вопрос, который я задам тебе". Женщина сказала: "Спрашивай, господин мой царь".
І цар сказав: „Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?“ І відповіла та жінка та й сказала: „Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані право́руч, ані ліво́руч від усього, що́ говорив мій пан цар, бо твій раб Йоа́в — він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова́.
И спросил царь: "Не Иоав ли велел тебе сказать всё это?" И женщина ответила: "Так же верно, как то, что ты жив, господин мой царь, ты прав! Раб твой Иоав приказал мне сделать всё это и сказать тебе все эти слова,
Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі“.
чтобы ты по-другому посмотрел на вещи. Господин мой, ты мудр, как Ангел Божий. Ты знаешь всё, что творится на земле".
І сказав цар до Йоава: „Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни́ того юнака́, Авесало́ма!“
И сказал царь Иоаву: "Хорошо, я сделаю как обещал, а теперь пойди и возврати юношу Авессалома".
І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагослови́в царя. І сказав Йоав: „Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю, бо цар виконав проха́ння свого́ раба“.
Иоав поклонился до земли, благословил царя и сказал: "Сегодня я знаю, что ты доволен мной, господин мой царь, ибо ты исполнил то, что я просил".
І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесало́ма до Єрусалиму.
Затем Иоав встал, пошёл в Гессур и привёл Авессалома в Иерусалим.
А цар сказав: „Нехай він ве́рнеться до свого дому, але́ обличчя мого не побачить“. І вернувся Авесалом до дому свого, та царсько́го обличчя не бачив.
Но царь сказал: "Пусть Авессалом возвратится в свой дом. Я не хочу, чтобы он приходил ко мне". И жил Авессалом в своём доме, и не дозволено ему было являться к царю.
А такого вродли́вого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хва́лений, — від стопи ноги його й аж до ве́рху голови́ його не було в ньо́му ва́ди.
Авессалома восхваляли, как самого красивого мужчину во всём Израиле. С головы до пят не было у него изъяна.
А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке́ було волосся на ньому, тому голив його — то ва́жив воло́сся голови своєї на двісті шеклів царсько́ї ваги.
Каждый год Авессалом состригал волосы с головы, когда ему становилось слишком тяжело их носить, а потом взвешивал их. И весили его волосы двести сиклей по царским весам.
І народи́лися Авесаломові троє синів та одна дочка́, а ім'я́ їй Тама́ра. Вона була жінка вродли́ва з ви́гляду.
У Авессалома было три сына и одна дочь, по имени Фамарь. Она была очень красивая женщина.
І сидів Авесало́м в Єрусалимі два роки ча́су, а царсько́го обличчя не бачив.
Авессалом жил в Иерусалиме два года, не бывая у царя.
І послав Авесало́м до Йоа́ва, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.
И послал Авессалом за Иоавом, чтобы послать того с поручением к царю. Но Иоав отказался придти к нему. Он послал во второй раз за Иоавом, но тот и тогда не пришёл.
І сказав він до своїх слуг: „Погляньте на Йоавову діля́нку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем“. І Авесаломові слу́ги підпалили ту діля́нку поля огнем.
Тогда Авессалом сказал своим слугам: "Видите участок поля Иоава возле моего. У него там растёт ячмень. Пойдите и подожгите его". И слуги Авессалома подожгли тот участок поля.
Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: „Нащо слу́ги твої підпалили огнем ту мою діля́нку поля?“
Тогда Иоав пришёл в дом к Авессалому и сказал: "Почему твои слуги выжгли моё поле?"
І сказав Авесалом до Йоава: „Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю́ тебе до царя сказати: Чого я прийшо́в із Ґешу́ру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське́ обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене“.
Авессалом ответил Иоаву: "Я посылал за тобой. Я просил тебя придти ко мне. Я хотел послать тебя к царю, чтобы ты спросил его, зачем я вернулся из Гессура. Я не могу видеть царя, так лучше мне было бы оставаться там. Я хочу повидать царя, а если я в чём-то виноват, то пусть он меня убьёт!"
І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесало́ма, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...
Иоав пошёл к царю и пересказал ему эти слова. Тогда царь призвал к себе Авессалома. Авессалом пришёл и поклонился царю до земли, и царь поцеловал Авессалома.