Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сталося по то́му, і завів собі Авесалом по́воза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.
После этого Авессалом завёл себе колесницу, лошадей и пятьдесят человек, которые бежали перед ним.
І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“.
Он вставал рано утром и становился у городских ворот, и когда кто-нибудь приходил со своей тяжбой к царю на суд, Авессалом подзывал его и спрашивал: "Откуда ты?". Человек отвечал: "Я из такого-то колена Израилева".
І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“.
Тогда Авессалом говорил этому человеку: "Твои слова правильные и честные, но у царя некому выслушать тебя".
І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“.
А потом Авессалом добавлял: "О, если бы меня поставили судьёй в этой земле! Я бы смог помочь каждому, кто пришёл ко мне со своими делами, и судил бы его справедливо".
І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́.
А если кто-то подходил к нему поклониться, Авессалом протягивал к человеку руки, удерживал его и целовал.
І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей!
Авессалом вёл себя так со всеми, кто приходил к царю за правосудием, и так завоёвывал сердца израильтян.
І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні.
Через четыре года Авессалом сказал царю Давиду: "Позволь мне пойти в Хеврон и исполнить обет, который я дал Господу.
Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“.
Я, раб твой, живя в Гессуре, дал обет: "Если Господь вернёт меня в Иерусалим, я буду служить Господу"".
І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону.
Царь сказал ему: "Иди с миром". И Авессалом пошёл в Хеврон.
І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“
Он разослал лазутчиков во все колена израильские, чтобы сказать им: "Когда вы услышите звуки труб, то говорите: "Авессалом воцарился в Хевроне!""
А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали.
С Авессаломом из Иерусалима пошли двести человек, которых он пригласил. Они пошли по простоте своей, не зная в чём дело.
І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом.
Во время жертвоприношения Авессалом призвал Ахитофела Гилонянина, советника Давида, из города Гило. Заговор Авессалома продолжал набирать силу, и вокруг него собиралось всё больше и больше народу.
І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“.
К Давиду пришёл вестник и сказал: "Израильтяне стали поддерживать Авессалома".
І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“.
Тогда Давид сказал всем слугам, которые были с ним в Иерусалиме: "Мы должны бежать! Или никто из нас не спасётся от Авессалома. Мы должны бежать немедленно, пока Авессалом не захватил нас, не разрушил город и не убил всех людей мечом".
І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“
И сказали ему царские слуги: "Мы сделаем всё, что ты скажешь".
I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім.
Царь вышел и весь дом его вышел следом за ним. Царь оставил десять наложниц, чтобы они присматривали за домом.
І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.
Он отправился с людьми, следовавшими за ним, и через некоторое время они остановились на привал у последнего дома.
А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем.
Все слуги проходили мимо царя. Все хелефеи, все фелефеи и около шестисот гефян, которые пришли с ним из Гефа, прошли мимо царя.
А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця.
Царь сказал Еффею Геффянину: "Зачем и ты идёшь с нами? Возвращайся и оставайся с царём Авессаломом. Ты — чужеземец, изгнанный из своей земли.
Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“
Только вчера ты пришёл к нам. Должен ли ты сейчас скитаться со мной с места на место? Возвратись и возьми с собой своих братьев. Пусть милость и преданность сопутствуют тебе".
І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“
Но Еффей ответил царю: "Как жив Господь, и как жив господин мой царь, где бы ни был ты, в жизни ли, в смерти ли, там будет и раб твой!"
І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.
И сказал Давид Еффею: "Тогда пойдём". И Еффей Гефеянин и все его люди с детьми пошли вместе.
А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині.
Все люди громко рыдали, когда они проходили. Царь Давид перешёл поток Кедрон, и весь народ пошёл по направлению к пустыне.
А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста.
Садок и все левиты, бывшие с ним, несли ковчег завета Божьего. Они поставили ковчег Божий и Авиафар стал молиться, пока весь народ не вышел из Иерусалима.
І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його.
И сказал царь Садоку: "Возьми ковчег Божий и отнеси его обратно в город. Если Господь доволен мной, Он возвратит меня и позволит мне снова увидеть Его и Его шатёр.
А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“.
А если Он скажет, что недоволен мной, то пусть тогда делает со мной всё, что захочет".
І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами.
И ещё царь сказал Садоку священнику: "Ты пророк, не правда ли? Возвратись в город с миром. И возьми с собой сына своего Ахимааса, а также Ионафана, сына Авиафара.
Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“.
Я буду ждать возле того места, где люди переходят через реку в пустыню. Я буду ждать там, пока ко мне не придёт известие от вас".
І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.
И возвратили Садок и Авиафар ковчег Божий в Иерусалим и остались там.
А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали...
А Давид продолжал подниматься на Елеонскую гору. Он шёл и плакал. Голова его была покрыта, а ноги босы. И все люди, бывшие с ним, покрыли себе головы и шли, плача.
А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“
Давиду сказали: "Ахитофел находится среди заговорщиков с Авессаломом". И сказал Давид: "Господи, сделай совет Ахитофела бесполезным".
І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові.
Когда Давид взошёл на вершину горы, где люди обычно молились Богу, навстречу ему вышел Хусий Архитянин. Одежда на нём была разодрана, и голова посыпана пылью.
І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м.
Давид сказал Хусию: "Если ты пойдёшь со мной, то будешь мне в тягость.
А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду.
Но если ты вернёшся в Иерусалим, то сможешь сделать совет Ахитофела бесполезным. Скажи Авессалому: "Царь, я — раб твой. Раньше я был рабом отца твоего, а теперь я буду твоим рабом".
І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові.
Священники Садок и Авиафар будут с тобой. Расказывай им всё, что услышишь в доме царя.
Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“.
Ахимаас, сын Садока, и Ионафан, сын Авиафара, будут с ними. Ты пошлёшь их рассказать мне всё, что услышишь".