Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.
Давид пересчитал своих людей и поставил начальников над тысячами и сотнями.
І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“
Он отправил людей, разделив их на три группы: одну треть под предводительством Иоава, другую треть под предводительством Авессы, сына Саруи, брата Иоава, и третью — под предводительством Еффея Гефянина. И сказал царь Давид людям: "Я сам тоже пойду с вами".
Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.
Но люди сказали: "Нет! Ты не должен идти с нами. Если мы побежим, никто не обратит на это внимания. Даже если половина из нас умрёт, и на это тоже никто не обратит внимания. Ты же стоишь десяти тысяч таких, как мы! Тебе будет лучше остаться в городе, и если нужно будет, ты поможешь нам".
І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.
И ответил им царь: "Я сделаю так, как для вас лучше". Царь встал у ворот, а народ выходил из города по сотням и по тысячам.
А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.
Царь приказал Иоаву, Авессе и Еффею: "Ради меня, сберегите мне молодого Авессалома!" И весь народ слышал, как царь приказывал всем начальникам обходиться с Авессаломом.
І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.
Армия Давида вышла в поле против армии Израиля, и они сразились в лесу Ефремовом.
І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!
Армия Давида разбила израильский народ, и поражение их в тот день было великое: двадцать тысяч человек было убито.
І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.
Сражение распространилось по всей округе, и лес в тот день погубил больше народа, чем меч.
І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.
Случилось так, что Авессалом встретился с воинами Давида. Он был на своём муле, и когда мул побежал под ветви большого дуба, голова Авессалома запуталась в ветвях. Мул, на котором он сидел, убежал от него, а он так и остался висеть в воздухе.
І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.
Это увидел один из воинов и сказал Иоаву: "Я видел Авессалома висящим на дубе".
І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.
Иоав сказал человеку, который донёс ему об этом: "Ты видел его? Почему же ты не убил его и не поверг его на землю? Я дал бы тебе за это десять сиклей серебра и пояс".
І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!
Но человек ответил: "Даже если бы мне дали тысячу сиклей серебра, я не поднял бы руки на царского сына, ибо мы слышали, как царь приказал тебе, Авессе и Еффею: "Сберегите мне молодого Авессалома!"
Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.
А если бы я поступил иначе и убил бы Авессалома, это не скрылось бы от царя, и ты бы сам наказал меня".
І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.
Иоав сказал: "Я не буду здесь терять с тобой время!" Он взял три острые палки и вонзил их в сердце Авессалома, который был ещё жив и висел на дубе.
І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.
У Иоава было десять юношей оруженосцев. Они окружили Авессалома и убили его.
І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.
Иоав затрубил в трубу, и люди перестали преследовать израильтян. Иоав сдержал их.
I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.
Затем люди Иоава взяли тело Авессалома, бросили его в лесу в глубокую яму и забросали её огромной кучей камней. Между тем все израильтяне разбежались по домам.
А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.
Ещё при жизни своей Авессалом поставил себе памятник в царской долине, ибо он думал: "Нет у меня сына, чтобы сохранилось имя моё". Он назвал памятник своим именем. Он называется "Памятник Авессалома" до сегодняшнего дня.
А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.
Ахимаас, сын Садока, сказал Иоаву: "Позволь, я побегу и извещу царя Давида о том, что Господь разбил врагов его".
І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.
Но Иоав сказал ему: "Нет, ты сегодня не принесёшь весть Давиду. Ты можешь известить его в другой день, но не сегодня, ибо умер сын царя".
І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.
Затем Иоав сказал Хусию: "Пойди и расскажи царю всё, что ты видел". Хусий поклонился Иоаву и поспешил к Давиду.
А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“
Но Ахимаас, сын Садока, снова попросил Иоава: "Что бы ни было, позволь и мне отправиться за Хусием". Иоав ответил: "Сын мой, какую новость ты хочешь принести? За такую новость тебе не будет награды".
„А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.
И Ахимаас сказал: "Всё равно, что случится, но мне надо бежать". Тогда Иоав сказал: "Беги!" Ахимаас побежал через Иорданскую долину и опередил Хусия.
А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.
Давид сидел между внутренними и наружными городскими воротами. Часовой поднялся на крышу ворот в стене и, подняв глаза, увидел человека, который бежал один.
І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.
Часовой закричал и известил об этом царя Давида. Царь сказал: "Если человек бежит один, значит это вестник". А человек подходил всё ближе и ближе к городу.
І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“
Затем часовой увидел другого бегущего человека и закричал привратнику: "Смотри, бежит ещё один человек!" Царь сказал: "И это — вестник".
І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.
Часовой сказал: "Мне кажется, что первый бежит, как Ахимаас, сын Садока". Царь сказал: "Он хороший человек. Он идёт с доброй вестью".
І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“
И выкрикнул Ахимаас царю: "Всё хорошо!" Он поклонился царю до земли и сказал: "Да будет благословен Господь, твой Бог! Он разбил тех, кто поднял руку против тебя, господин мой царь".
А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.
Царь спросил: "Жив ли молодой Авессалом?" Ахимаас ответил: "Я видел, что там царило большое волнение, когда Иоав посылал меня, но я не знаю, в чём было дело".
І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.
И сказал царь: "Отойди в сторону и подожди". Ахимаас отошёл в сторону и стал ждать.
Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.
Затем пришёл Хусий и сказал: "Господин мой царь, вот добрая весть для тебя! Сегодня Господь наказал всех, кто поднялся против тебя!"
І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“
Царь спросил Хусия: "Всё ли благополучно с молодым Авессаломом?" И сказал Хусий: "Пусть с врагами господина моего царя и со всеми, кто замышляет зло против тебя, будет то, что постигло этого юношу".