Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.
Одна з жінок пророчих учнів, голосячи, промовила до Єлисея: “Мій чоловік, твій слуга, помер, а ти знаєш, що він, твій слуга, боявся Господа; тепер же прийшов позичальник і хоче забрати моїх обох хлопців у невольники.”
І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.
Єлисей сказав їй: “Що маю тобі зробити? Скажи мені, що є в тебе в хаті?” Вона ж на те: “Нема нічого в твоєї слугині, крім посуди з олією.”
А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!
А він їй: “Іди, напозичай по всіх твоїх сусідах посудів, та щоб були порожні, і назбирай чимало!
І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.
Тоді ввійдеш, замкнеш за собою й за своїми синами двері й наллєш у всі ті посуди. Коли котрий буде повний, відставиш набік.”
І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.
Пішла вона від нього та й зачинила двері за собою і за своїми синами. Вони їй подавали, а вона наливала.
І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.
А як посуди були повні, каже своєму синові: “Подай мені ще посуд.” Той їй: “Нема вже більш посуду.” І не текло більш олії.
І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.
Пішла вона й розповіла про це Божому чоловікові, а він і каже: “Іди, продай олію й заплати твою позичку, а з останку житимеш сама й твої сини.”
І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.
Одного дня, коли Єлисей проходив через Шунам, якась багата жінка, що там жила, принукала його щось з'їсти. І так щоразу, як іде було проз, заверне туди підживитись.
І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.
І каже вона раз своєму чоловікові: “Я певна, що цей Божий чоловік, що попри нас завжди проходить, свята людина.
Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.
Тож збудуймо невеличку верхню світлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільця й каганець, щоб він, як зайде колись, міг там притулитись.”
Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
Одного дня прийшов він і зайшов у верхню світлицю та й спочивав там.
І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.
І сказав своєму слузі Гехазі: “Поклич но сюди тую шунамійку.” Той покликав, і вона стала перед ним.
І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“
Єлисей мовив до нього: “Скажи їй: Оце ти так горливо дбаєш про нас. Що хочеш, щоб я зробив для тебе? Може щось сказати за тебе цареві або начальникові над військом?” Та вона відповіла: “Я живу собі серед мого народу!”
І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.
Спитав він: “Що ж би таке їй зробити?” Гехазі відповів: “Та ось сина нема у неї, чоловік же її старий.”
А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.
Єлисей сказав: “Поклич її.” Той покликав, і стала вона на дверях.
І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“
І сказав Єлисей: “Через рік о цій порі пригортатимеш сина.” Вона ж каже: “Ні, мій пане, чоловіче Божий! Не обманюй твоєї слугині!”
Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.
Але зачала жінка й вродила своєчасно сина, як раз о ту пору, коли Єлисей сказав їй.
І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.
Як же хлопчик підріс, пішов одного дня до батька до женців,
І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“
і кволиться батькові: “Ой голова моя, голова моя!” Той же сказав слузі: “Одведи його до матері.”
І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...
Взяв він хлоп'я та й одвів до матері. І сиділо воно аж до полудня на колінах у неї, і вмерло.
І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.
Тоді пішла вона нагору, поклала його у Божого чоловіка на ліжку, зачинила двері й вийшла;
І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.
покликала свого чоловіка та й каже: “Пришли мені котрогось із слуг з ослицею; поїду притьмом до Божого чоловіка, а тоді повернусь.”
А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“
Він же каже: “Чого тобі йти до нього? Хіба сьогодні новомісяччя чи субота?” Та вона відповіла: “Бувай мені здоров!”
І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.
Осідлавши ослицю, сказала слузі: “Рушай небарно! Та не зупиняйся в дорозі, хібащо тоді, як тобі скажу.”
І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!
Поїхала вона й прибула до Божого чоловіка на Кармель-гору. Як же побачив її Божий чоловік здалека, сказав своєму слузі Гехазі: “Та це ж шунамійка!
Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“
Біжи лишень їй назустріч та спитай: Чи все гаразд із тобою? Чи все гаразд із твоїм чоловіком? Чи все гаразд із хлоп'ям?” Вона відповіла: “Гаразд”
І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.
І як вийшла на гору до Божого чоловіка, обняла його ноги, але Гехазі приступив, щоб відвести її. Та Божий чоловік сказав: “Лиши її, бо вона тяжко сумна, і Господь скрив це від мене, не об'явив мені.”
А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“
І каже вона: “Чи ж я прохала сина в мого пана? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?”
І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.
Тоді Єлисей повелів Гехазі: “Підпережи твої боки, візьми мою палицю в руки та йди. Коли зустрінеш когось, не вітай його. А коли хтось вітатиме тебе, не відповідай йому! Та поклади мою палицю на обличчя хлоп'яткові.”
А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.
Мати хлопчикова каже: “Так певно, як живе Господь і як живеш ти, я не покину тебе!” Встав Єлисей і пішов слідом за нею.
А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“
Гехазі ж випередив їх і поклав палицю на обличчя хлоп'яткові, та не було ні голосу, ні руху. І повернувся він назустріч Єлисеєві й сповістив його: “Хлоп'ятко не прокинулось.”
І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!
Як же прибув Єлисей до хати, аж ось хлоп'ятко мертве, лежить у нього на постелі.
І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.
Ввійшов він, замкнув двері, так що всередині було їх двоє, та й молився Господеві.
І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...
Потім підійшов до ліжка, простягся над хлоп'ятком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, свої руки до його рученят, і пригорнувсь до нього, і огрілось тіло хлоп'ятка.
І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.
Піднявсь він знов, і ходив туди й сюди по світлиці, потім підійшов знову й схиливсь над ним, аж ось хлоп'ятко сім разів чхнуло й розкрило оченята.
І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“
Кликнув тоді Гехазі й каже: “Поклич сюди шунамійку!” Покликав той, а як вона увійшла, сказав їй Єлисей: “Візьми твого сина.”
І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...
Приступила вона й упала йому в ноги й уклонилась до землі; потім узяла свого сина й вийшла.
І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.
Єлисей повернувсь у Гілгал. А була тоді голоднеча в краю. Раз якось, коли пророчі учні сиділи перед ним, сказав він своєму слузі: “Постав великого казана на вогонь й звари юшку пророчим учням.”
І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.
Один з них пішов у поле, щоб назбирати зела, і знайшов дику лозу, нарвав з неї овочів повну одежу, прийшов і накришив їх у казан з юшкою, бо не знав, що то було.
І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...
Налили людям їсти. Як тільки ті скуштували юшки, закричали: “Смерть у казані, чоловіче Божий!” І не могли їсти.
А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.
Тоді Єлисей сказав: “Принесіть муки!” І всипав її в казан і сказав: “Наливай людям, нехай їдять.” І не було вже нічого шкідливого в казані.
І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“
Якийсь чоловік прийшов із Ваал-Шаліші й приніс у сакві Божому чоловікові нового хліба — 20 ячмінних буханців і свіжого зерна в колосках. Єлисей звелів: “Дай людям, нехай їдять!”
А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“
Слуга ж його відповів: “Що тут класти перед сотнею чоловік?” Він же каже: “Дай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: їстимуть, та ще й зостанеться.”