Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сказав Єлисей: „Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього ча́су взавтра буде се́я пшеничної муки — за ше́кля, і дві сеї ячме́ню — за шекля в брамі Самарії“.
Елисей сказал: "Послушайте слово Господа! Так говорит Господь: "Завтра в это время мера лучшей муки будет продаваться по сиклю, и две меры ячменя будут по сиклю у городских ворот Самарии"".
І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.
Тогда слуга, на руку которого царь опирался, сказал человеку Божьему: "Даже если Господь сделает окна в небесах, и тогда этого не случится!" И сказал Елисей: "Ты увидишь это своими глазами, но ничего из этого ты есть не будешь!"
І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́?
У городских ворот находились четыре прокажённых человека. Они сказали друг другу: "Почему мы сидим здесь, ожидая смерти?
Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“.
В Самарии нет еды. Если мы пойдём в город, мы умрём там. Если мы останемся здесь, мы тоже умрём. Давайте пойдём в сирийский лагерь. Если они оставят нас в живых, мы будем жить, если же они нас убьют, тогда умрём".
І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го!
И вечером они пошли в сирийский лагерь. Они пришли к краю лагеря, но там не было ни одного человека!
Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“
Господь сделал так, чтобы сирийскому войску послышался стук колесниц, шум коней и большого войска. И сказали они друг другу: "Царь Израильский нанял против нас царей Хеттейских и Египетских, чтобы напасть на нас!"
І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!
Они встали и побежали в сумерках, оставив свои шатры, своих коней и ослов, и весь лагерь таким, каким он был, бежали, спасая свои жизни.
І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли.
Когда те прокажённые пришли к краю лагеря, они зашли в один из шатров и стали есть и пить. Затем они взяли оттуда серебро, золото и одежды, вынесли всё это из лагеря и спрятали. Потом они вернулись и зашли в другой шатёр. И оттуда тоже взяли вещи, унесли их и спрятали.
І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“
И сказали они друг другу: "Не так мы делаем! Сегодня у нас есть хорошие новости, а мы молчим. Если мы будем дожидаться утреннего света, то будем наказаны. Давайте пойдём и расскажем обо всём в царских палатах".
І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“
Они пришли, позвали городского привратника и сказали ему: "Мы ходили в сирийский лагерь, но там нет ни человека, ни голоса человеческого, а кони и ослы всё ещё привязаны, и шатры стоят, как стояли".
І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому.
Привратники прокричали новость, и её передали в царские палаты.
І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“
Царь встал ночью и сказал своим слугам: "Я скажу вам, что сирийцы делают с нами. Они знают, что мы голодаем. Они оставили лагерь, чтобы спрятаться в поле. Они думают: "Когда израильтяне выйдут из города, мы захватим их живыми и зайдём в город"".
І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“.
Один из слуг царя сказал: "Пусть возьмут пять коней, ещё оставшихся в живых. Эти кони всё равно скоро умрут, как и все израильтяне, которые ещё остались в городе. Позволь нам послать их, чтобы узнать, что произошло".
І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“.
И взяли они две колесницы, запряжённые конями. Царь послал их за сирийским войском. Он сказал им: "Идите и посмотрите, что произошло".
І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві.
Они следовали за сирийским войском до самого Иордана. Вся дорога была усыпана одеждой и оружием, которое сирийцы поспешно побросали при побеге. Посланцы вернулись в Самарию и рассказали царю.
І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім!
И пошёл народ в сирийский лагерь, и забрал оттуда всё ценное. И было так, как говорил Господь. Мера лучшей муки продавалась по сиклю, и две меры ячменя по сиклю.
І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар.
Царь взял слугу, на руку которого опирался, и поставил его охранять городские ворота. Но народ сбил его с ног и растоптал в воротах, и он умер. Всё произошло так, как говорил Божий человек, когда царь приходил к нему в дом.
І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії,
Елисей говорил: "Завтра в это время у ворот Самарии две меры ячменя будут продаваться по сиклю, и мера лучшей муки будет по сиклю".
то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.
Но тот слуга ответил тогда Божьему человеку: "Даже если Господь сделает окна в небесах, и тогда этого не случится!" И Елисей ответил: "Ты увидишь это своими глазами, но ничего из этого есть не будешь!"