Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.
Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!
So the king asked me, “Why are you looking so sad? You don’t look sick to me. You must be deeply troubled.”
Then I was terrified,
Then I was terrified,
І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“
but I replied, “Long live the king! How can I not be sad? For the city where my ancestors are buried is in ruins, and the gates have been destroyed by fire.”
І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,
The king asked, “Well, how can I help you?”
With a prayer to the God of heaven,
With a prayer to the God of heaven,
і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!
I replied, “If it please the king, and if you are pleased with me, your servant, send me to Judah to rebuild the city where my ancestors are buried.”
І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.
The king, with the queen sitting beside him, asked, “How long will you be gone? When will you return?” After I told him how long I would be gone, the king agreed to my request.
І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,
і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
And please give me a letter addressed to Asaph, the manager of the king’s forest, instructing him to give me timber. I will need it to make beams for the gates of the Temple fortress, for the city walls, and for a house for myself.” And the king granted these requests, because the gracious hand of God was on me.
І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.
І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.
But when Sanballat the Horonite and Tobiah the Ammonite official heard of my arrival, they were very displeased that someone had come to help the people of Israel.
І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
Nehemiah Inspects Jerusalem’s Wall
So I arrived in Jerusalem. Three days later,
І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
I slipped out during the night, taking only a few others with me. I had not told anyone about the plans God had put in my heart for Jerusalem. We took no pack animals with us except the donkey I was riding.
І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем.
І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.
Then I went to the Fountain Gate and to the King’s Pool, but my donkey couldn’t get through the rubble.
І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.
The city officials did not know I had been out there or what I was doing, for I had not yet said anything to anyone about my plans. I had not yet spoken to the Jewish leaders — the priests, the nobles, the officials, or anyone else in the administration.
I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“
But now I said to them, “You know very well what trouble we are in. Jerusalem lies in ruins, and its gates have been destroyed by fire. Let us rebuild the wall of Jerusalem and end this disgrace!”
І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.
Then I told them about how the gracious hand of God had been on me, and about my conversation with the king.
They replied at once, “Yes, let’s rebuild the wall!” So they began the good work.
They replied at once, “Yes, let’s rebuild the wall!” So they began the good work.
І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“
But when Sanballat, Tobiah, and Geshem the Arab heard of our plan, they scoffed contemptuously. “What are you doing? Are you rebelling against the king?” they asked.
А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“
I replied, “The God of heaven will help us succeed. We, his servants, will start rebuilding this wall. But you have no share, legal right, or historic claim in Jerusalem.”